Василенко Андрiй Овер’янович

ВАСИЛÉНКО Андрiй Овер’янович (24. 10(05. 11). 1891, с. Бiленьке, нині Запоріз. р-ну Запорiз. обл. — 05. 07. 1963, Київ) — фахівець у галузi машинобудування і сільськогосподарської механіки. Доктор сільськогосподарських наук (1936, без захисту дис.), д-р тех. н. (1946), професор (1935), академік АН УРСР (1948). Сталінcька премія (1950). Закiн. Київ. полiтех. інститут (1923). Працював на виробництві (1913–28). Водночас від 1924 розпочав пед. та н.-д. роботу. Викладав у Київ. с.-г. (1924–26) та кооп. (1927) інститутах, очолював кафедри с.-г. машинознавства, машинобудування і механізації, ремонт. справи і технології металів та дерева у Моск. мех. (1928–29) та Київ. с.-г. (1929– 30) інститутах, Харків. (1930–36) та Мелітоп. (1936–41) інститутах механізації с. господарства, Алма-Атин. с.-г. інституті (1941–44), був проф. Київ. с.-г. (1944–45) та автомоб.-дорож. (1946–59) інститутів. Одночасно співроб. Укр. НДІ с.-г. машинобудування (Харків, 1928–38) та Укр. НДІ механізації і електрифікації с. господарства (Харків, від 1943 — у Києві; 1935–41, 1945–50, 1958– 59). У 1944 організував і очолив лаб. с.-г. механіки при Інституті буд. механіки АН УРСР, яку 1945 перетворено у самост. лаб. машинобудування і проблем с.-г. механіки при Відділ. тех. наук АН УРСР, а 1950 на її базі створ. Інститут машинознавства і с.-г. механіки АН УРСР, який 1958 реорганізовано в Інститут ливар. виробництва АН УРСР (Київ, нині Фіз.-технол. інститут металів та сплавів НАНУ): дир. (до 1958). Розробляв основи з конструювання і технології виготовлення с.-г. машин та їх нових типів, проектування маш.-буд. заводів. Його теор.-експерим. дослідж. процесів збирання буряків стали основою для теорії і розрахунку бурякозбирал. машин. Під керівництвом В. розроблено наук. основи для створення бурякозбирал. комбайна із зрізанням гички на корені (1933 випущено серію перших таких комбайнів КС-4), нову систему обробітку ґрунту з шаровим внесенням добрив, фіз. основи для калібрування насіння кукурудзи. В. організував у Святошині великі центр. майстерні з ремонту парових локомобілів, складних парових молотарок, ДВЗ тощо, на базі яких 1917 створ. завод сільгоспмашин (до 1921 — тех. кер.), спроектував плуж. завод комбінату «Ростсільмаш» (РФ, 1926–27), ливар. цех заводу «Більшовик» у Києві (1927–28) та низку ремонт. заводів. Сконструював і запровадив у виробництво декілька типів трактор. бурякопідйомників, сівалок, бурякофрезувал. машин, зокрема 1928–29 під його керівництвом в Укр. НДІ с.-г. машинобудування вперше у колиш. СРСР створ. тракторні шестирядні бурякокомбіновані і двадцятитрирядні універс.-комбіновані сівалки. Розробив механізацію збору плугів, конструкцію і теорію конвеєрів, зокрема для поточ. виробництва, механізацію виробництва коліс с.-г. машин. Брав участь у розробленні технології одержання високоміцного чавуну з кулястим графітом та методів підвищення стійкості щодо спрацювання деталей с.-г. машин. Співавтор розділу «Механізація сільського господарства» та чл. гол. ред. «Колгоспної сільськогосподарської енциклопедії» (К.; Х., 1949–51) укр. та рос. мовами.

Завантажити статтю