Величко Григорій Іванович
ВЕЛИ́ЧКО Григорій Іванович (21. 10. 1863, м. Миколаїв, нині Львiв. обл. — 01. 10. 1932, Харкiв) — географ, історик. Доктор філософії у галузі географії (1893). Дійсний член НТШ (1899). Закiн. укр. г-зiю у Львовi (1883), навч. на теол. (1883– 86) та фiлос. (1886–89) ф-тах Львiв. університету, у Віден. університеті, Сорбонні та Колеж де Франс у Парижі. 1892 працював у г-зiях i семiнарiях Львова, Дрогобича, Перемишля, Станiслава (нині Івано-Франківськ), Тернополя. На поч. 20 ст. — секр. крайового госп. товариства «Сiльський господар» у Львовi, 1910–18 — вiдп. ред. його друк. органу «Господарська часопись». Від 1925 працював в Уман. с.-г. інститутi; 1931–32 — в Укр. НДІ географії та картографії (Харків). Автор «Народописної карти українсько-руського народу» (1896) — першої етнiч. карти укр. земель, вид. українською мовою (опубл. у дослідж. «Деякi замiтки до етнографічної карти Руси-України» // «Дiло», Л., 1893, ч. 52). В. переклав розділ про Україну з праці Ж.-Ж. Реклю «La Nouvelle Géografie universelle, la terre et les hommes» («Нова всесвітня географія, земля і люди», у 19-ти т., 1875–94).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Полiтичнi i торговельнi взаємини Руси i Вiзантiї в Х i ХI столiтю // Зап. НТШ. Л., 1895. Т. 6; Географiя України-Руси // Зб. iстор.-фiлос. секцiї НТШ. Л., 1902. Т. 5; Селянський город яринний. Л., 1911; Управа люпину або волкинi. Л., 1913; Географiчнi умови розвитку мiст на Українi // Наук. зап. Укр. НДI географiї та картографiї. Х., 1930. Вип. 2.
Завантажити статтю
Людина 
