Величков Алекси Стоїцев

ВЕЛИ́ЧКОВ Алекси Стоїцев (Величков Алекси Стоицев; 30. 06. 1890, с. Церквиште Кюстенділ. округу, нині Софій. обл., Болгарія — 23. 08. 1943, м. Уфа, РФ) — болгарський літературо­знавець. Кандидат філологічних наук (1934). Член болгар. секції СПУ (1930-і рр.). Учасник Вересневого антифашист. пов­ста­н­ня (1923). Навч. у Софій. університеті (1920). Емігрував 1926 до СРСР: був на викладац. роботі; від 1934 — у Києві. Брав участь у ви­дан­ні під­ручників для болгар. шкіл в Україні, ви­ступав зі ста­т­тями у періодиці. Від 1936 — старший науковий спів­робітник, 1939– 41 — зав. секції зх.-європ. літ-ри Ін­ституту укр. літ-ри АН УРСР. Був відп. ред. 4-ї книги наук. записок Ін­ституту літ-ри АН УРСР «Радянське літературо­знавство» (1939), де на­друковано його роз­відку «Шевченко і болгарська література 60–70-х років 19 столі­т­тя». У ній від­значив вплив Т. Шевченка на творчість Л. Каравелова, Р. Жинзифова, К. Миладинова, Х. Ботева. Автор дослідж. «Христо Смирненски» (К., 1930). Написав брошуру «Борьба болгарского народа против немецкой агрес­сии» (Уфа, 1943). Пере­клав болгар. мовою повісті «Батько Горіо» О. де Бальзака (1937) і «Хліб» О. Толстого (1939), роман-трилогію «Шлях на Київ» С. Скляренка (1939; усі — Київ) та ін.

Завантажити статтю