Вельбарська культура
Визначення і загальна характеристика
ВЕЛЬБА́РСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура. Назва походить від могильника Вельбарк побл. м. Мальборк (Польща) у гирлі Вісли. Існувала протягом ранньорим. (любовідзька фаза), пізньорим. та на поч. гунн. доби (цецельська фаза). На тер. Польщі раніше була відома як ґото-ґепідська або східнопомор.-мазовец., в Україні та Білорусі подібні пам’ятки називали «тип Брест-Трішин-Дитиничі». Сформувалася у польс. Помор’ї на основі культури вихідців із Скандинавії та місц. оксив. і елементів ясторф. культур. В останній чв. 2 ст. пам’ятки В. к. з’являються на Волині та у верхній течії Пд. Бугу, серед них — поселення Лепесівка, Боратин, Линів, Гунька, Демидівка, могильники Любомль, Могиляни-Хмельник. У 2-й пол. 3 ст. тут виникають вельбар. пам’ятки Дитиничі, Дерев’яне, Ромош, Загаї 2, які існували до кінця рим. часу. У 2-й третині 3 ст. на основі В. к. у лісостепу Правобереж. України та у Молдові сформувалася черняхів. культура. В. к. властиві наземні та заглиблені житла; біритуал. поховал. обряд (ямні та урнові кремації, інгумації з пн. орієнтуванням померлих); інколи зустрічаються камінні кургани; в могилах відсутні зброя і залізні вироби. Поховал. обрядам ранніх могильників Волині притаманні риси пшевор. культури. Ліпний посуд В. к. включає горщики, зокрема з увігнутим до середини краєм, лисковані миски, вази, глечики, келихи, у декорі яких переважають штучно ошершавлена поверхня, малі вушка, орнамент з трикутників або зигзагу. В пізньорим. час з’являється невелика кількість гончар. кераміки. Деталі одягу, прикраси, побут. речі належать до центр.-європ. типів. У похованнях цецел. фази залишки вбрання обмежуються фібулами та пряжками, у раніших — трапляються браслети, шпильки, шийні гривни. Носіями В. к. вважають племена ґотів та ґепідів.
Рекомендована література
Завантажити статтю
