Вендичани

ВЕНДИЧА́НИ  — селище міського типу Могилів-Подільського району Вінницької області. Центр селищ. ради, якій підпорядк. села Тарасівка, Підлісне та Борщівці. Знаходиться у пд.-зх. частині обл., по обидва береги р. Вендичанка (притока Немії), за 20 км від райцентру та за 100 км від обл. центру. Залізнична ст. Має автобусне сполучення з містами Кам’янець-Подільський, Житомир, Київ. Площа 5,8 км². Насел. 4343 особи (2001, складає 103,1 % до 1989), переважна більшість — українці. Корисні копалини: глина, пісок, каолін, вапняк. Вперше згадується на поч. 16 ст. у писем. джерелах. В. належали польс. магнатам Сулятицьким. 1874 тут побудовано церкву, 1860 відкрито парафіяльну школу. 1893 через В. прокладено колію Пд.-Зх. залізниці, 1895 побудовано цукр. завод, 1919 — цегел. завод. Мешканці В. потерпали від голодомору 1932–33 рр. Від липня 1941 до серпня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало понад 1000 вендичанців, з них 481 особа загинула. Від 1985 — смт. Нині у с-щі працюють: агрофірма ТОВ «Нива», цегел. та цукр. заводи, комбінат хлібопродуктів. Функціонують заг.-осв. школа-гімназія, лікарня, амбулаторія, 3 фельдшер.-акушер. пункти, аптека; 3 клуби, 4 б-ки, муз. школа, істор.-краєзнавчий музей. Вокал.-інструментал. гурт має звання «народний». Реліг. громади: УПЦ МП, РКЦ, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. Серед видат. уродженців — д-р екон. н. Є. Воєвудський, д-р тех. н. І. Сіроджа, поет Б. Шлапак, Герой Радянського Союзу С. Поплавський. У смт встановлено меморіал воїнам-вендичанцям та вчителям і учням, які загинули під час 2-ї світової війни, погруддя С. Поплавського. Побл. В. — заказник держ. значення Вендичанська дубина.

Завантажити статтю