Вендська система і вендський період

Визначення і загальна характеристика

ВЕ́НДСЬКА СИСТЕ́МА І ВЕ́НДСЬКИЙ ПЕРІ́ОД (від лат. venedi — назви древнього племені зх. словʼян — «вендів» або «венедів») — під­роз­діл геохронологічної шкали і загальної страти­графічної шкали багатьох країн Пів­нічної Євразії. За віком і обʼємом близький до едіакар. системи Між­нар. стратигр. шкали. На­став після рифею, без­посередньо пере­дує кембрію. Тривалість бл. 100 млн рр. (нижня границя 650±20 млн рр., верх­ня — 570 млн рр.). Як самост. комплекс від­кладів чохла Сх.-Європ. платформи (СЄП), що за­ймає чітке положе­н­ня нижче кембрію, вперше був виділений Б. Соколовим 1950–52. Спочатку до венд. системи від­носили найбільш молоді від­клади докембрію чохла СЄП (валдай. серія), пізніше обʼєм її збільшувався за рахунок при­єд­на­н­ня нижчезалягаючих утворень (волин., вільчан. серії). За остан­ні 2–3 десятиріч­чя сут­тєво змінились по­гляди на спів­від­ноше­н­ня венд. системи з рифеєм і кембрієм, положе­н­ням її меж, нижня з яких повʼязується з пі­дошвою тилітів, а верх­ня — з біо­гліфною зоною Phycodes pedum. Зʼясовані геотектонічні і палео­структурні закономірності роз­по­всюдже­н­ня, біо­тична характеристика. З регіон. під­роз­ділу СЄП венд. система пере­творилася на обʼєкт світ. стратигр. практики і від 80-х рр. стала широко за­стосовуватися в глобал. кореляціях як під­роз­діл типу фанерозой. систем, хоча юрид., затвердженого Між­нар. геол. кон­гресом статусу не одержала. Вікові аналоги венд. системи — синій Пд.-Китай. платформи і едіакарій Пд. Австралії та менш популярні — варангер Скандинавії та ін., по­ступаються венд. системі стратигр. неповнотою, неви­значеністю або від­сутністю границь, наявністю перерв, недо­статньою палеонтол. охарактеризованістю. Венд. період — новий етап у роз­витку земної кори і біо­сфери. У венд. періоді від­бувались глобал. події: пізньобайкал. (авалонська, асинтська, кадомська, в Україні — галіційська) епоха складчастості і тектоно-магмат. активізації, утворе­н­ня нового типу платформ. структур (синекліз, перикратон. прогинів), материк. зледені­н­ня і на­ступні транс­гресії Світ. океану, вибухоподібне виникне­н­ня та екс­пансія фауни багатоклітин. тварин, поява та широке роз­по­всюдже­н­ня багатоклітин. макро­скоп. водоростей — вендотенід, широкий роз­виток різноманіт. водної мікрофлори. Фауну венд. періоду пред­ставляють без­скелетні організми — пере­важно кишковопорожнин­ні (медузи, колоніал. поліпоїди), під­легла роль належить плоским червам і ан­нелідам, примітив. членистоногим, перистоподіб. (петалонамам) і формам неви­значеного системат. положе­н­ня. На­прикінці венд. періоду зʼявились перші пред­ставники з тубуляр. формою скелету — сабел­лідитиди. Венд. організми від­різняються тупіковими філогенет. лініями роз­витку, що не мають продовже­н­ня в фанерозої (дикінсоніїди, петалонами та ін.). Типові роз­різи венд. системи повʼязані із СЄП (Моск. синекліза), де вони пред­ставлені териген. від­кладами. У роз­різах Сибір. платформи, прилеглих складчастих областей (Алтай, Саяни), а також Казах­стану і Серед. Азії пере­важають карбонатні фації. В Україні утворе­н­ня венд. системи поширені на Волино-Поділ. плиті і її пд.-сх. продовжен­ні (Причорноморʼя і Перед­добруж­жя), у межах Волино-Поліс. внутрішнього і Дністров. перикратон. палео­прогинів, де роз­таш. повний роз­різ венду зведеною потуж. бл. 1500 м. У його будові беруть участь нижньовенд. бродів. світа тилітоподіб. від­кладів і пере­важно вулканоген­на волин. серія і верх­ньовенд. могилів-поділ. і канилів. серії (пісковики, алевроліти, аргіліти, туфоген­ні і вулканоміктові породи). Верх­ньовенд. від­клади від­слонені в кань­йоні серед. Дністра та його лівих притоків, утворюючи всесвітньо ві­домий опор. роз­різ, що роз­глядається укр. дослідниками як еталон венд. системи. У межах роз­різу є унікал. місце­знаходже­н­ня венд-едіакар. фауни, вендотенід, єдине в Європі від­слоне­н­ня межі докембрію — кембрію. Утворе­н­ня венд. системи містять низку родовищ корис. копалин: флюориту, мінерал. вод — у Вінн. обл.; міді — у Волин. обл.; сапоніт. глин — у Хмельн. обл.; прояви поліметалів, фосфоритів, літію — у Вінн., Рівнен., Хмельн. обл.; використовують як сировину для камʼяного лиття і виготовле­н­ня скловолокна (ряд родовищ у Рівнен. обл.), а також як буд. матеріали: базальти і аргіліти — в Рівнен., пісковики — у Вінн. обл.

Літ.: Великанов В. и др. Венд Украины. К., 1983; Вендская система. Москва, 1985. Т. 1–2; Соколов Б. Очерки становления венда. Москва, 1998.

В. Я. Веліканов

Завантажити статтю