Венесуела, Республіка Венесуела

ВЕНЕСУЕ́ЛА, Республіка Венесуела (Venezuela, República de Venezuela) — держава в Південній Америці, на узбережжі Карибського моря та Атлантичного океану. На Сх. межує з Ґаяною, на Пд. — з Бразилією, на Пд. Зх. і Зх. — з Колумбією. Площа 912 тис. км². Насел. 22,6 млн осіб (2001): метисів — 67 %, білих (іспанці, португальці, італійці) — 21 %, негрів — 9 %, індіанців — 2 %. Мова — іспанська (держ.). Віросповідання: католики (96 %), протестанти (2 %). Столиця — Каракас (3,2 млн осіб). Найбільші міста: Маракайбо, Валенсія, Баркісімето. Адм.-тер. поділ — 22 штати, столич. округ, 72 федерал. володіння (о-ви в Кариб. морі). Держ. устрій — федерат. республіка. Глава держави — Президент. Законодавчу владу здійснює Нац. Асамблея однопалат. складу. Чисельність ЗС 79 тис. осіб (2000), з них сухопут. військ — 34 тис., ВПС — 7 тис., ВМФ — 15 тис. Військ.-повітр. база — Ель-Лібертадор (у р-ні м. Маракай). Військ.-мор. база — Пуерто-Кабельйо. Грош. одиниця — болівар.

До появи 1498 у В. іспанців тер. була заселена індіанцями (кариби та араки). 1499 Алонсо де Охеда виявив оз. Маракайбо і дав країні сучасну назву («Маленька Венеція»). Однак широка колонізація почалася 1520. Іспанці насаджували феод.-кріпосні відносини з використанням рабської праці негрів, яких завозили з Африки. 1821 В. у результаті Визв. війни отримала незалежність у складі Великої Колумбії, 1829 вийшла з федерації і проголосила повну незалежність. Від того часу і практично до серед. 20 ст. у В. правили різноманітні диктатори, що приходили до влади в результаті військ. переворотів. 1854 у країні остаточно ліквідовано рабство. З розвитком на поч. 20 ст. нафт. промисловості розпочалося проникнення у В. капіталу США, який під час 2-ї світової війни майже повністю монополізував у В. видобуток та переробку нафти. 11 квітня 1953 була прийнята нова Конституція країни, згідно якої В., від 1864 відома як Сполучені Штати В., стала називатися Респ. В. На поч. 90-х рр. у країні було кілька спроб військ. переворотів, успішно придушених уряд. військами. В. — чл. ООН, ОАД, ОПЕК, Андської групи (Болівія, Еквадор, Колумбія, Перу), Руху неприєднання.

В. належать 72 прибереж. о-ви, найбільший з яких — Марґарита. На Пн. та на Пн. Сх. розташ. Кариб. Анди, хребет Кордильєра-де-Меріда (вис. до 5007 м над р. м., пік Болівар), Сьєрра-де-Періха, у центр. частині — низовина Оріноко, на Пд. Сх. — частина Ґвіан. плоскогір’я (2700 м над р. м.). В Андах бувають землетруси. Шість рік В. судноплавні, найбільша з них — Оріноко з притоками Каура, Кароні, Араука, Апуре. На ріках — пороги й водоспади (найвищий на землі Анхель, 1054 м), у міжгір. западині — оз. Маракайбо. Клімат субекваторіал. вологий, у горах сухий. Середня температура січня в Каракасі +13 — +24 °С, в Маракайбо — +23 — +32 °С, середня температура липня в Каракасі +16 — +26 °С, в Маракайбо — +24 — +34 °С. Сезон дощів триває від травня до листопада. Опадів від 280 мм на Пн. Зх. до 3000 мм у рік на схилах Кордильєра-де-Меріда. Ліси займають бл. 40 % тер. країни: у долинах — тропічні ліси, в дельті р. Оріноко — мангрові заболочені зарості. Нац. парки: Серранія-де-ла-Небліна, Паріма-Тапірапеко, Канайма. Серед представників фауни зустрічаються ягуар, мавпа, лінивець, мурахоїд, оцелот, ведмідь, олень, броненосець. Є різноманітні птахи: фламінго, бусол, ібіс, гуахаро. Серед рептилій — крокодили, анаконди й боа констриктори.

В. — індустр.-аграрна країна, за класифікацією ООН — країна, що розвивається. За рівнем госп. розвитку та екон. потенціалу В. займає 4-е місце у регіоні після Бразилії, Мексики і Арґентини. Частка ВВП за галузями: с. госп-во — 5,3 %, пром-сть — 31,7 %, послуги — 57 %. ВНП на особу складає 3680 дол. США. В. володіє значними покладами нафти (64,5 млрд барелів, або 6,4 % світ. запасів) і газу (3,7 трлн м³, або 2,6 % світ. запасів). Добувають також залізну, марганц. і нікелеву руди, кам’яне вугілля, боксити, золото, діаманти, алмази. Гол. галузями промисловості є металург., маш.-буд., хім., текстил., харч., автомобіл., цементна, нафто-газодобувна та гірничодобувна. Швидко розвивається електроенергетика; на р. Кароні діють дві великі ГЕС (водосховище Ґурі), на які припадає одна третина всіх енергопотужностей країни. Підпр-ва військ. промисловості виробляють артилерій.-стрілец. озброєння, вибух. речовини і пороха; здійснюють ремонт легких літаків і авіац. двигунів. Осн. с.-г. культури: цукр. тростина, рис, бобові, кукурудза, банани, цитрусові, кава, какао-боби. У В. розвинуте тваринництво (корови, кози, свині, вівці), рибальство, здійснюється експлуатація лісів (каучук, балата). Є автомобіл. (Панамер. шосе) та річк. транспорт. Гол. мор. порти: Ла-Ґуайра, Маракайбо, Амуай, Пунта-Кардон (обидва — в р-ні м. Пунто-Фіхо), Ла-Саліна (в р-ні оз. Маракайбо). Міжнар. аеропорти: Каракас, Маракайбо. Значні прибутки надходять від туризму. Окрім нафти (понад 3/4 вартості), В. експортує алюміній, прокат, залізну руду, золото, хім. товари, мінерал. сировину, каву, какао-боби. Імпорт: машини і обладнання, транспортні засоби, пром. споживчі товари, продовольство. Гол. торг. партнерами В. є США, Японія, країни ЄС, Бразилія, Канада, країни Андської групи, Центр. Америки та Кариб. басейну.

За різними оцінками, у В. — від 850 до 1350 українців, переважна частина з яких проживає у великих містах (Каракас, Маракай, Валенсія, Баркісімето). Перший українець М. Скибітський з’явився на тер. В. на поч. 19 ст. й відразу включився у нац.-визв. боротьбу місц. населення (відомий як полковник Міґуель Роля). Й донині збереглася у Маракайбо його вілла «Україна» (бл. 1830). У 1947 у В. з’явилася осн. маса українців, які прибули в цю країну з таборів для біженців і переміщених осіб у Європі. Згодом значна частина їх емігрувала до США, Канади, Арґентини та ін. країн. Серед причин — безробіття, тропіч. клімат, повстання та бунти в країні, антиукр. акції комуніст. агентів. Українців переслідували таємні агенти, деяких з них було вбито. 1950 венесуел. влада з В. виселила моск. агента, що представлявся як укр. поет, а згодом було ліквідовано рад. посольство в Каракасі. Українці селилися компакт. групами, були власниками продукт. магазинів, лікарень, книгарень, взуттєвих, ювелір. магазинів, фотостудій. Двоє українців володіли кавовими та тютюновими плантаціями, кілька сімей керували фермами. 1948 утвор. греко-катол. і православну парафії. Першим греко-катол. пастором був П. Хрущ, православ. — П. Ковальчук. Укр. радіопрограми виходили на уряд. радіостанції В. іспан. мовою, інформуючи про боротьбу за волю укр. нації, її героїв і про терорист. більшов. режим. Зусиллями укр. громади в Каракасі та Валенсії збудовано 2 Нар. доми, дві вулиці Каракаса названі «Україна». Діють Укр. громада В., що має відділи у Валенсії, Маракаї та Баркісімето, Союз українок, Укр. молодь В., Пласт, Організація укр. молоді, Комітет за визволення України, Спілка укр. молоді, Товариство укр. ветеранів, спортивне товариство «Чорноморці». Нині у В. немає укр. шкіл, профес. видавництв, мас-медіа. Під керівництвом М. Юдін-Щутало функціонує танц. ансамбль «Барвінок». Більшість українців В. старшого покоління зберігає нац. свідомості і працює в укр. громаді. Серед українців у В. — художниця Г. Мазепа; архіт. Р. Косарич і Б. Васюк; інж. В. Коваль, А. Король, І. Лазаренко і Р. Припхан; агроном В. Васюк; техніки М. Гречка і В. Левицький; геодезисти А. Хрущ і В. Закревський; власник буд. фірми В. Лінцицький зробив внесок у розбудову м. Валенсія. Респ. В. визнала незалежність України 9 січня 1992. В ході роботи 48-ї сесії ГА ООН 29 вересня 1993 відбулась зустріч міністрів закордон. справ України та В., під час якої були обговорені питання розбудови взаємин між двома країнами та підписане Спільне комюніке про встановлення дипломат. відносин. 4 січня 1997 Посол В. у РФ вручив Президенту України вірчі грамоти Посла в Україні за сумісництвом. 5 лютого 1998 Посол України в Бразилії вручив Президенту В. вірчі грамоти Посла за сумісництвом у цій країні. Зацікавленість України у розвитку відносин з В. визначається, насамперед, важливістю зміцнення міжнар. позицій України. Нац. Конгрес В. виявляє зацікавленість у започаткуванні прямих контактів з ВР України. У червні 1998 венесуел. законодавці прийняли рішення про створення у Конгресі парламент. групи «В. — Україна», що сприятиме активізації політ., екон. та гуманітар. зв’язків з нашою країною. На запрошення Федерації торг.-пром. палат В. у червні 1998 делегація Торг.-пром. палати України відвідала м. Каракас. Відбувся обмін інформацією щодо екон. та пром. потенціалу України та В., підписано угоду про співробітництво.

У м. Коломбо — музеї красних мистецтв, колоніал. мистецтва, природничих наук, музей Болівара; у м. Сьюдад-Болівар — музей Талавера; істор. музей у Маракайбо. Серед пам’яток — катол. собор (1636), нац. Пантеон, де похований С. Болівар; будинок Капітолію із золоченою банею; велика кількість мальовничих парків у Каракасі; квартали колоніал. архітектури; одна з найбільших у Пд. Америці арен для бою биків — у Валенсії.

Розмір шрифту

Венесуела, Республіка Венесуела

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю