ВЕНТУ́РІ Марчел­ло (Venturi Marcello; 21. 04. 1925, Саравец­ца, Тоскан. обл., Італія — 21. 04. 2008, комуна Моларе, Італія) — італійський письмен­ник. Навч. у Мілан. університеті. Під час 2-ї світової війни учасник Руху Опору. 1948–56 працював у пресі журналістом, редактором. Дебютував у літературі зб. повістей «Від Сирту до мого дому» (1952). У центрі творів В. — трагічні колізії, породжені військ. виром, антилюдяність нацизму й вояч­чини (романи «Білий прапор над Кефалонією», 1963; «Не в той бік», 1985); лірич. спогади про минуле (повість «Найдальша станція», 1970); про­блеми духов. згрубілості (повість-притча «День і година», 1987), драматизм і цинізм спекулят. компарт. ідеології, якій автор від­дав немало власного життя (автобіогр. романи «Ляж і замри», 1991; «Горького, 8, кв. 16», 1997). У романі «Компенсований час» (1999) В., згадуючи два свої при­їзди в Україну, порівняв фашист. та більшов. тоталітар. режими. Зовн. хронікальність викладу й прихов. емоц. напруга, про­блиски гумору й іронії — характерні риси неореаліст. стилю В. Укр. мовою його твори пере­кладали А. Пере­падя, В. Корнієнко, В. Чайковський.