Вереш Шандор

ВЕ́РЕШ Шандор (Weőres Sándor; 22. 06. 1913, м. Сомбатгель, нині Угорщина — 22. 01. 1989, Будапешт) — угорський поет, пере­кладач, літературо­знавець. Державна премія Угорщини ім. Л. Кошута (1970). Навч. у Будапешт. університеті, закін. Університет у м. Пейч (Угорщина, 1939). Творчості В. властиві художня майстерність, новаторство, роз­маї­т­тя тематики, ритміки, строфіки, філос. осмисле­н­ня законів люд. буття. У поезіях багато екзот. реалій, повʼяз. із стародав. історією, сх. культурою й антич. філософією. Ідеалом для В. є поет, який, звільнившись від пут субʼєктивності, здатний спри­ймати і від­творювати світ у його цілісності й нескінчен­ності. У поет. творах для дітей акцентував увагу на без­посередності дитини, використовував елементи сюр­реалістичності, гротесковості й абсурду у її світос­при­йман­ні. До 1950-х рр. поезія В. (за винятком творів для дітей та худож. пере­кладів) не видавалася; натомість творчість В. мала резонанс за кордоном. Автор зб. «Hideg van» («Холодно», Пейч, 1934), «Meduza» («Медуза», 1943), «Gyumolcs kosár» («Кошик фруктів», 1946), «Szerelem ábécéde» («Абетка коха­н­ня», 1946), «Hallgatás tornya» («Вежа мовча­н­ня», 1956), «Merűlő Saturnus» («Потопаючий Сатурн», 1968), «Tizenegy szinfoniája» («Одинадцять симфоній», 1973), поеми «Psyche» («Психея», 1972), поет. драми «Hold és Sárkány» («Місяць і Дракон», 1967; усі — Будапешт), віршів для дітей тощо. Літ.-крит. стат­ті, віршов. та проз. твори В. уві­йшли до кн. «Egybegyŭjtőtt irások» («Ви­брані твори», Будапешт, 1970). Пере­кладав античну, сх. та європ. поезію, зокрема О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Маяковського, Ш. Ру­ставелі. В угор. ви­дан­ні «Кобзаря» Т. Шевченка (Будапешт, 1953) вміщено 122 твори (зокрема «Причин­на, «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Неофіти») у пере­кладі В. 1964 від­відував Україну. Під впливом творчості укр. поета створив цикл оригін. поезій «Варіації на теми Т. Г. Шевченка», до якого уві­йшли вірші «Гайдамаки», «У казематі» та «Кобзар». Пере­клав окремі твори І. Франка, Лесі Українки, Д. Загула, М. Бажана та ін., опубл. в його кн. «Torka forgó» («Заклика­н­ня духів», 1958), «Hetedhét ország» («Збірка пере­кладів», 1975), в антології «Ukrán költök» («Українські поети», 1971; усі — Будапешт). Деякі вірші В. пере­клав Ю. Шкробинець.

Завантажити статтю