ВЕ́РНЕР Йоахим (Werner Joachim; 23. 12. 1909, Берлін — 09. 01. 1994, Мюнхен) — німецький археолог та історик. Доктор філософії (1935), професор (1938). Член АН Болгарії (1984) та Сербії (1988). Навч. в університетах Берліна і Марбурґа. Працював у Нім. археол. ін­ституті (м. Франкфурт-на-Майні, 1939– 41), викладав в університетах Страсбурґа та Мюнхена (1942–75), водночас був секр. Бавар. АН (1966–82). Досліджував археологію та історію народів Європи рим. часу і ран­нього середньовіч­чя, про­блеми походже­н­ня словʼян. На основі ви­вче­н­ня археол. знахідок з тер. України написав праці «Beiträge zur Archäologie des Attila-Reiches» («До археології держави Ат­тіли», 1956), «Der Grabfund von Malaja Perescepina und Kuvrat, Kagan der Bulgaren» («Поховальна знахідка з Малої Пере­щепини та Куврат, каган булгарів», 1984), ста­т­тю «К происхождению и рас­пространению антов и склавенов» («Сов. археология», 1972, № 4). Серед ін. наук. праць — «Waage und Geld in Merowingerzeit» («Ваги та гроші в часи Меровінгів», 1954), «Die Langobarden in Pannonien» («Ланґобарди у Пан­нонії», 1962), «Das Aufkommen von Bild und Schrift in Nordeuropa» («Походже­н­ня малюнку та письма у Пів­нічній Європі», 1966), «Keltentum zwischen Rom und Germanien» («Кельти між Римом та Германією», 1979).