Верстатобудування
ВЕРСТАТОБУДУВА́ННЯ — галузь машинобудування, підприємства якої виготовляють метало- та деревообробні верстати, автоматичні й напівавтоматичні лінії, ковальсько-пресове, ливарне, механічне зварювальне устаткування. Продукція В. призначена для здійснення зміни форми матеріалів і напівфабрикатів з видаленням частини матеріалу або без нього, її споживачами є машинобудування, металургія та ін. галузі промисловості. В. зародилося у зв’язку з нарощуванням виробництва озброєнь і набуло поширення з розвитком пароплавства, залізнич. транспорту, машинобудування, що вимагало підвищення продуктивності і точності обробки матеріалів. У 1-й пол. 18 ст. у Рос. імперії, а в 2-й пол. — у Великій Британії створ. перші зразки верстатів з мех. супортом і змін. шестернями, на поч. 19 ст. — у Великій Британії та США — фрезерні, згодом — револьверні, довбальні, стругальні та ін. верстати. Пром. випуск металооброб. верстатів у Рос. імперії розпочато 1790 на маш.-буд. заводі Берда у С.-Петербурзі. Однак В. не набуло достат. розвитку, зокрема 1913 було вироблено лише 1,8 тис. верстатів, з них в Україні, де не було спец. підприємств — 65. 1940 випуск металорізал. верстатів у СРСР зріс у 32 рази порівняно з 1913. Після 2-ї світової війни створ. потужну базу В., відбудовано, реконструйовано й технічно переоснащено існуючі підприємства галузі, збудовано чимало нових. Освоєно виробництво унікал. верстатів: токарних (для обробки виробів діаметром до 5 м), токарно-карусельних (діаметром до 20 м), горизонтально-розточувальних (діаметр шпинделя до 320 мм), поздовжньо-фрезерних та ін., пресів зусиллям 70 тис. т. 1976 в СРСР виготовлено 233 тис. металорізал. верстатів та 51,9 тис. ковальсько-прес. машин, 730 комплектів автомат. та напівавтомат. ліній для машинобудування та обробки металів. СРСР посідав чільне місце серед осн. країн-виробників металооброб. устаткування — Німеччина, Японія, Швейцарія, Італія, США, Велика Британія, Франція, обсяг продукції яких становив бл. 70 % світ. виробництва (1990).
Становлення В. в Україні відбувалося у 20-х рр. 20 ст., зокрема у 1928 випущено 791 верстат, 1937 — 9,1 тис. верстатів і 0,9 тис. ковальсько-прес. машин (динаміку виробництва у наступні роки див. у Табл.). У довоєнні роки введено в дію нові великі спец. підприємства: Київ. завод верстатів-автоматів (нині ВАТ «Київський верстатобудівний концерн»), Харківський верстатобудівний завод, Краматорський завод верстатобудування та ін. Після 2-ї світової війни зруйновані заводи відбудовано і реконструйовано, а також побудовано низку нових, серед них — заводи з виробництва пресів в Одесі, Дніпропетровську, Івано-Франківську, револьвер. верстатів у Бердичеві і верстатів-автоматів у Житомирі, фрезер. верстатів у Львові, завод термопластавтоматів у Хмельницькому та ін. Частину заводів організовано на базі існуючих маш.-буд. підприємств, зокрема Одеський завод радіально-свердлильних верстатів, Лубенський завод шліфувальних верстатів, Одеський завод ковальсько-пресових автоматів та найстаріший з них — Мукачівський верстатобудівний завод. Унікал. машини виробляють залучені заводи ін. галузей машинобудування, зокрема Новокраматорський машинобудівний завод. Окрім підприємств, які виготовляють верстати і преси заг. призначення, існують підприємства з виробництва спец. устаткування для виконання специф. технол. процесів в окремих галузях машинобудування (електротех., електрон. тощо). Підпр-ва В. розміщені переважно у Харків., Одес., Житомир., Хмельн., Львів., Луган., Запоріз. обл. та у Києві. В. належить до наукоємних галузей, де застосовують не лише традиц. методи, а й обробку за електрофіз., електро- та термохім. технологіями, світл. променем, плазмою тощо. Підпр-ва В. України виготовляють устаткування з числовим програм. керуванням, серед них одне з найбільших — Одеський завод прецизійних верстатів. Близько половини укр. продукції експортувалося (1990) до понад 70-ти країн світу. Серед експортов. устаткування — унікал. комплекс пресу зусиллям 160 тис. т, поставлений франц. консорціуму «Інтерфорж» (1975–76). Власні потреби Україна задовольняла за рахунок імпорту, який в металорізал. верстатах становив 36 %, у ковальсько-прес. устаткуванні — 45 % (1991). Внаслідок екон. кризи в Україні у 90-х рр. 20 ст. виробництво осн. видів продукції знизилось до рівня перших післявоєн. років. Нині у верстатобуд. галузі відбувається реструктуризація підприємств, зміна їх форм власності, організації і спеціалізації, роздріблення на вузькоспеціалізовані. Якщо 1998 галузь налічувала 126 підприємств, то 2001 їх кількість зросла до 409-ти. Діють низка галуз. н.-д., проектно-конструктор., проект. інститутів та спец. КБ.
Рекомендована література
- Технический прогресс в машинострении Украинской ССР. 1917–1967. К., 1967;
- Пашута Н. Т. Рубежи машиностроителей Украины. К., 1981;
- Павлов В. М. Технічний прогрес у верстатобудуванні Української РСР у післявоєнний період: 1946–1960 рр. // Історія нар. господарства та екон. думки УРСР. К., 1991. Вип. 25;
- Захарченко В. Структурні перетворення в машинобудуванні (на прикладі верстатобудівних підприємств Одеси) // ЕУ. 2001. № 9;
- Статистичний щорічник України за 2003 рік. К., 2004.