Вертинський Олександр Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ВЕРТИ́НСЬКИЙ Олександр Микола­йович (09(21). 03. 1889, Київ — 21. 05. 1957, Ленін­град, нині С.-Петербург, похов. у Москві) — спів­ак, поет, композитор. На естраді від 1915 (перші ви­ступи в Москві). Від 1912 публікував вірші, театр. рецензії у київ. ви­да­н­нях «Неделя», «Лукоморье», «Киевский листок». 1919 емігрував до Туреч­чини, ви­ступав у Румунії, Польщі, Німеч­чині. 1925– 33 пере­бував у Франції. 1934 — у США, 1935–43 — у Китаї. Від 1943 жив у Москві. Вів концертну діяльність, брав участь у зйомках фільмів. В. — автор музики і текс­тів багатьох своїх пісень. Створив своєрід. жанр муз. новели. Крім власних, виконував також пісні на вірші О. Блока, М. Гумільова, А. Ахматової, рос. нар. та циганські пісні. Попри неабияку популярність В., його творчість замовчувалася в СРСР. Лише від серед. 70-х рр. роз­почато випуск платівок із записами В. 1990 фірма «Мелодія» випустила альбом «Александр Вертинский». У кіно дебютував у фільмі «Чим люди живі» (роль Ангела, 1910, реж. П. Чардинін), виконав також ролі Кардинала («Заколот приречених», 1950, реж. М. Ромм; Сталін. премія, 1951), Князя («Анна на шиї», 1954, реж. С. Ан­ненський) та ін. На Київ. кіностудії зі­грав ролі Пана Бреневського та Католицького прелата у х/ф «Полумʼя гніву» (1955, реж. Т. Левчук), Пана Савченка у х/ф «Кривавий світанок» (1956, реж. О. Швачко). Пісні В. були викори­стані у к/ф «Чутливий міліціонер» (1992, реж. К. Муратова). 1956 написав вірш «Киев — родина нежная». Автор спогадів «Четверть века без Родины. Страницы минувшего» (К., 1989).

Тв.: Песни и стихи. 1916–1937. Харбин, 1937; Париж, 1938; Романсы и песни. Москва, 1991; Дорогой длин­ною... Москва, 1994.

Літ.: Деревʼянко Т. Листи Вертинського // КіЖ. 1989, 26 берез.; Кальницький М. Я — киянин // Музика. 1989. № 3; Петровський М. Це дивне явище — Вертинський // Вітчизна. 1990. № 8; Рудницкий К. Александр Вертинский // Эстрада без парада. Москва, 1991; Савченко Б. Кумиры забытой эстрады. Москва, 1992; Макаров А. С. Александр Вертинский: Порт­рет на фоне времени. Москва; Смоленск, 1998.

І. М. Сікорська

Завантажити статтю