Верхньоприп’ятська осушувально-зволожувальна система

Визначення і загальна характеристика

ВЕРХ­НЬО­ПРИ́ПʼЯТСЬКА ОСУ́ШУВАЛЬНО-ЗВОЛО́ЖУВАЛЬНА СИСТЕ́МА — меліоративна система у Любомльському, Старовижівському й Ратнівському ра­йонах Волинської області, в заплаві Припʼяті. Створ. 1974–87. Заг. пл. меліоров. земель 25,1 тис. га. Поверх­ня у межах системи рівнин­на, слабохвиляста. Ґрунт. покрив пред­ставлений торфово-болотними і дерново-підзолистими ґрунтами, є глибокі торфовища. Річище Припʼяті на від­стані 68,4 км ка­налізоване і є водо­при­ймачем В. о.-з. с.; до нього прилягають магістрал. ка­нали заг. довж. 76,8 км. Землі осушуються мережею від­критих ка­налів у комплексі з кротовим дренажем (8,8 тис. га) на глибоких торфовищах і гончарним (8,2 тис. га) — на ділянках з не­глибокими торфовищами та мінерал. ґрунтами. Водозабезпече­н­ня масиву — стік Припʼяті, ресурси озер та стік Зх. Бугу, звідки вода подається насос. станцією (3 м³/с) по ка­налу завдовжки 7,6 км. Зволоже­н­ня від­бувається за рахунок інфільтрації з ка­налів від­критої і закритої мереж. Водорегулюва­н­ня на магістрал. і між­госп. ка­налах від­критої мережі забезпечується 37-ма автоматиз. русловими спорудами, а також 227-ма напів­автомат. шлюзами-регуляторами, роз­таш. на ка­налах зрошувал. мережі.

А. В. Яцик

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю