Верхньоприп’ятська осушувально-зволожувальна система

ВЕРХНЬОПРИ́П’ЯТСЬКА ОСУ́ШУВАЛЬНО-ЗВОЛО́ЖУВАЛЬНА СИСТЕ́МА  — меліоративна система у Любомльському, Старовижівському й Ратнівському районах Волинської області, в заплаві Прип’яті. Створ. 1974–87. Заг. пл. меліоров. земель 25,1 тис. га. Поверхня у межах системи рівнинна, слабохвиляста. Ґрунт. покрив представлений торфово-болотними і дерново-підзолистими ґрунтами, є глибокі торфовища. Річище Прип’яті на відстані 68,4 км каналізоване і є водоприймачем В. о.-з. с.; до нього прилягають магістрал. канали заг. довж. 76,8 км. Землі осушуються мережею відкритих каналів у комплексі з кротовим дренажем (8,8 тис. га) на глибоких торфовищах і гончарним (8,2 тис. га) — на ділянках з неглибокими торфовищами та мінерал. ґрунтами. Водозабезпечення масиву — стік Прип’яті, ресурси озер та стік Зх. Бугу, звідки вода подається насос. станцією (3 м³/с) по каналу завдовжки 7,6 км. Зволоження відбувається за рахунок інфільтрації з каналів відкритої і закритої мереж. Водорегулювання на магістрал. і міжгосп. каналах відкритої мережі забезпечується 37-ма автоматиз. русловими спорудами, а також 227-ма напівавтомат. шлюзами-регуляторами, розташ. на каналах зрошувал. мережі.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю