Верховна Рада України

Визначення і загальна характеристика

ВЕРХО́ВНА РА́ДА УКРАЇ́НИ — єдиний орган законодавчої влади в Україні. Попередницею ВР України була ВР УРСР, перші вибори до якої від­булися 26 червня 1938. Від­повід­но до Кон­ституції УРСР 1937 ВР УРСР обиралася на 4 р. за нормою 1 депутат від 100 тис. насел. і була найвищим органом держ. влади та єдиним законодав. органом республіки. Закони ухвалювалися про­стою більшістю голосів і оприлюднювалися за під­писом Голови та секр. Президії, яка обиралася у складі Голови, 2-х заст., секр. і 15-ти чл. та була підзвітною ВР. Чергові сесії ВР скликалися двічі на рік, позачерг. — за ріше­н­ням Президії чи на вимогу не менш як третини депутатів. ВР мала такі специфічні повноваже­н­ня, як контроль і на­гляд за станом та упр. під­приємствами союз. під­порядкува­н­ня, затвердже­н­ня нар.-госп. плану, на­да­н­ня права громадянства. За Кон­ституцією УРСР 1978 строк повноважень ВР збільшувався до 5-ти р., кількість депутатів — до 650 осіб, за якими закріплювався статус повноваж. пред­ставників народу, що керуються заг.-держ. інтересами. Реально ВР УРСР не була лише законодавчим органом, оскільки згідно зі змінами, внесеними до Кон­ституції УРСР у 1990 і 1992, вона могла роз­глядати і вирішувати будь-яке пита­н­ня, що не входило до компетенції органів виконав. чи судової влади, а також не було таким, що могло вирішуватися виключно всеукр. референдумом; мала право накладати вето на укази Президента, само­стійно обирати Кон­ституц. Суд, при­значати Ген. прокурора і затверджувати склад Центр. виборчої комісії, тлумачити Кон­ституцію і закони. Широкі права мала Президія ВР УРСР, до складу якої входили Голова ВР, 2 його заст. і голови по­стій. комісій. Президія ВР здійснювала контроль за додержа­н­ням Кон­ституції; координувала діяльність по­стій. комісій; публікувала закони. За Кон­ституц. договором між ВР і Президентом України від 8 червня 1995 повноваже­н­ня ВР були частково пере­розподілені на користь Президента, зокрема з її повноважень було вилучено право ви­значати осн. напрямки внутр. і зовн. політики; при­значати Ген. прокурора вона могла тільки за по­да­н­ням Президента і обирала лише половину складу Кон­ституц. Суду. Таким чином по­ступово Україна з парламент. республіки пере­творювалась в парламент.-президент., а з прийня­т­тям Кон­ституції України 1996 — в президент.-парламентську.

Від­повід­но до Кон­ституції України 1996 до складу ВР України входять 450 нар. депутатів, які здійснюють свої повноваже­н­ня на по­стій. основі і не можуть мати ін. пред­ставниц. мандата чи бути на держ. службі. ВР України є повноважною за умови обра­н­ня не менш як двох третин від її кон­ституц. складу. Порядок її роботи встановлюється Кон­ституцією та законами про регламент. ВР України працює протягом певних періодів — сесій, на які вона збирається у кон­ституц. ви­значені строки (пере­важно двічі на рік). Ріше­н­ня при­ймаються виключно на її засі­да­н­нях шляхом голосува­н­ня. До повноважень ВР України належать: внесе­н­ня змін до Кон­ституції; при­значе­н­ня всеукр. референдумів; прийня­т­тя законів; затвердже­н­ня Держ. бюджету, контроль та прийня­т­тя ріше­н­ня щодо звіту про його викона­н­ня; ви­значе­н­ня засад внутр. і зовн. політики; затвердже­н­ня заг.-держ. про­грам екон., наук.-тех., соц., нац.-культур. роз­витку, охорони довкі­л­ля; при­значе­н­ня виборів Президента у строки, перед­бачені Кон­ституцією; заслуховува­н­ня щоріч. та позачерг. послань Президента про внутр. і зовн. становище України; оголоше­н­ня за по­да­н­ням Президента стану війни і укладе­н­ня миру; схвале­н­ня ріше­н­ня Президента про викори­ста­н­ня ЗС України та ін. військ. формувань у випадку зброй. агресії проти України; усуне­н­ня Президента з посади у порядку особл. процедури (імпічменту), встановленому Кон­ституцією; роз­гляд і прийня­т­тя ріше­н­ня щодо схвале­н­ня Про­грами діяльності КМ України; на­да­н­ня згоди на при­значе­н­ня Президентом Премʼєр-міністра України; здійсне­н­ня контролю за діяльністю КМ України від­повід­но до Кон­ституції; затвердже­н­ня рішень про на­да­н­ня Україною позик і екон. допомоги іноз. державам та між­нар. організаціям, а також про одержа­н­ня Україною від іноз. держав, банків і між­нар. фінанс. організацій позик, не перед­бачених Держ. бюджетом України, здійсне­н­ня контролю за їх викори­ста­н­ням; при­значе­н­ня чи обра­н­ня на посади, звільне­н­ня з посад, на­да­н­ня згоди на при­значе­н­ня і звільне­н­ня з посад осіб у випадках, перед­бачених Кон­ституцією; при­значе­н­ня на посади та звільне­н­ня з посад Голови та чл. Рахунк. палати; при­значе­н­ня на посаду та звільне­н­ня з посади Уповноваженого ВР України з прав людини; заслуховува­н­ня його щоріч. доповід­ей про стан дотрима­н­ня та захисту прав і свобод людини в Україні; при­знач. на посаду та звільне­н­ня з посади Голови НБУ за по­да­н­ням Президента; при­значе­н­ня та звільне­н­ня половини складу Ради НБУ; при­значе­н­ня половини складу Нац. ради України з питань телебаче­н­ня і радіомовле­н­ня; при­значе­н­ня на посаду та припине­н­ня повноважень чл. Центр. виборчої комісії за по­да­н­ням Президента; затвердже­н­ня заг. структури, чисельності, ви­значе­н­ня функцій ЗС, МВС України, СБУ та ін. утвор. від­повід­но до законів України військ. формувань; схвале­н­ня ріше­н­ня про на­да­н­ня військ. допомоги ін. державам, направле­н­ня під­роз­ділів ЗС України до ін. держави чи про допуск під­роз­ділів ЗС ін. держав на території України; на­да­н­ня згоди на при­значе­н­ня на посади та звільне­н­ня з посад Президентом Голови Антимонопол. комітету України, Голови Фонду держ. майна України, Голови Держ. комітету телебаче­н­ня і радіомовле­н­ня України; на­да­н­ня згоди на при­значе­н­ня Президентом на посаду Ген. прокурора України; висловле­н­ня недовіри Ген. прокуророві України, що має наслідком його від­ставку з посади; при­значе­н­ня третини складу Кон­ституц. Суду України; обра­н­ня суд­дів без­строково; до­строкове припине­н­ня повноважень ВР АР Крим (за наявності висновку Кон­ституц. Суду України про поруше­н­ня нею Кон­ституції або законів України); при­значе­н­ня позачерг. виборів до ВР АР Крим; утворе­н­ня і ліквідація р-нів, встановле­н­ня і зміна меж р-нів і міст, від­несе­н­ня насел. пунктів до категорії міст, найменува­н­ня і пере­йменува­н­ня насел. пунктів і р-нів; при­значе­н­ня черг. та позачерг. виборів до органів місц. самоврядува­н­ня; затвердже­н­ня указів Президента про введе­н­ня воєн. чи над­звичай. стану в Україні або в окремих її місцевостях, про заг. або частк. мобілізацію, про оголоше­н­ня окремих місцевостей зонами над­звичай. екол. ситуації; на­да­н­ня у встановлений законом строк згоди на обовʼязковість між­нар. договорів України та денонсація між­нар. договорів України; здійсне­н­ня парламент. контролю у межах, ви­значених Кон­ституцією; прийня­т­тя ріше­н­ня про направле­н­ня запиту до Президента на вимогу нар. депутата України, групи нар. депутатів чи комітету ВР України, попередньо під­триманого не менш як однією третиною від кон­ституц. складу ВР України; при­значе­н­ня на посаду та звільне­н­ня з посади кер. апарату ВР України; затвердже­н­ня кошторису ВР України та структури її апарату; затвердже­н­ня пере­ліку обʼєктів права держ. власності, що не під­лягають приватизації; ви­значе­н­ня правових засад вилуче­н­ня обʼєктів права приват. власності. ВР України може також роз­глянути пита­н­ня про від­повід­альність КМ України та прийняти резолюцію недовіри йому. При цьому пита­н­ня про від­повід­альність КМ України не може роз­глядатися ВР України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвале­н­ня Про­грами діяльності КМ України. ВР України обирає зі свого складу Голову, першого заст. і заст. Голови та від­кликає їх, затверджує пере­лік комітетів і їх голів, у межах своїх повноважень для під­готовки і поперед. роз­гляду питань створює тимчас. спец. комісії, а для проведе­н­ня роз­слідува­н­ня з питань, що становлять сусп. інтерес, — тимчас. слідчі комісії. Повноваже­н­ня ВР України старого склика­н­ня припиняються у день від­кри­т­тя 1-го засі­да­н­ня ВР України нового склика­н­ня. Окрім того, Президент може до­строк. припинити повноваже­н­ня ВР України, якщо протягом 30-ти днів однієї черг. сесії пленарні засі­да­н­ня не можуть роз­початися. Право законодав. ініціативи у ВР України належить Президентові, нар. депутатам, КМ та НБУ. Парламент. контроль за додержа­н­ням кон­ституц. прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений ВР України з прав людини, а за викори­ста­н­ням коштів Держ. бюджету України — Рахунк. палата.

М. І. Хавронюк

Завантажити статтю