Вето

Визначення і загальна характеристика

ВЕ́ТО (від лат. veto — забороняю) — одне з повноважень глави держави (монарха, президента), що полягає у його відмові підписати прийнятий парламентом закон, внаслідок чого такий закон не набирає чинності.

Як правовий інститут В. виникло ще за часів Середньовіччя. У випадках переходу функції ухвалення законів до парламенту воно було своєрідною компенсацією для монарха, який втрачав цю функцію. У сучасних державах наявність В. обґрунтована позитивною роллю, яку цей інститут відіграє у підвищенні юридичної якості та рівня суспільної підтримки прийнятих парламентом законів. Окрім цього, В. відіграє функцію своєрідного обмежувача органів законодавчої влади, який не допускає абсолютного домінування цієї гілки влади над іншими гілками та інституціями державної влади. Повноваження на застосування В. є важливою конституційно-правовою прерогативою, тому воно здебільшого передбачено безпосередньо в тексті конституції відповідної країни.

В. може бути абсолютним (резолютивним) або відносним (суспензивним). Абсолютне В. по суті є правом на відхилення главою держави прийнятого закону. У разі застосування такого В. закон, щодо якого воно застосоване, не може набрати чинності. Нині абсолютне В. трапляється доволі рідко й лише в монархіях. Застосування відносного В. має наслідком повернення відповідного закону до парламенту для повторного розгляду. У такому випадку парламент може повторним рішенням про прийняття закону знівелювати В. і забезпечити набрання законом чинності. Для подолання В. парламент (іноді — одна із його палат) зазвичай повинен повторно прийняти відповідний закон кваліфікованою більшістю голосів (зокрема абсолютною більшістю від повного складу парламенту чи однієї із його палат; більшістю у 3/5; більшістю у 2/3).

Повноваження на застосування відносного В. має і Президент України. Згідно зі ст. 94 Конституції України Президент може повернути направлений йому на підпис закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до ВР України для повторного розгляду, тобто застосувати В. Якщо під час повторного розгляду такий закон буде знову прийнятий не менш як двома третинами від конституційного складу ВР України, Президент зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів. Повноваження Президента України застосовувати В. поширюється на будь-які прийняті ВР України закони, за винятком законів про внесення змін до Конституції. Практика повторного розгляду законів, щодо яких Президент України застосував В., свідчить про те, що в сучасних умовах роботи ВР України подолання В. є складним завданням, внаслідок чого воно мало місце лише у поодиноких випадках.

Завантажити статтю