ВЕЧОРНИ́ЦІ — давня форма дозвi­л­ля молодi в українському селi. Ін. назви — досвiтки, вечурки, вечiрки. Вiдбувалися у вiльний вiд с.-г. робiт час — пiзньої осені та взимку, припинялися у Великий піст та жнива. В основi нар. форм роз­ваг молодi перед­бачалося i труд. вихова­н­ня. На В. та досвiтки збиралися у хатi вдови чи людей похилого вiку. Дiвчата приносили прядi­н­ня, вишива­н­ня, плетi­н­ня. На Камʼянеч­чинi разом лущили насi­н­ня кукурудзи. На Лемкiвщинi було необхідно закінчити прясти до новорiч. свят, щоб не насмiхалися хлопцi. Робота чергувалася з танцями, спiвом, жартами, iграми. На Лiв­обереж. Українi та Полiс­сi хлопцi й дiвчата залишалися на В. ночувати у «досвiтчаної» матерi, цнотл. поведiнку нео­друж. молодi регламентував звичай. На Прав­обереж. Українi бiльш поширенi були деннi недiл. гуля­н­ня молодi. Дiвчинi не личило залишатися на гулян­нi пiсля заходу сонця. У Карпатах В. проходили з участю молодi й старшого поколi­н­ня у формi вечорiв оповiдачiв, казкарiв, спiвакiв. Восени В. вiдновлювали вiд 2-ї Пречистої (21 вересня) або на Покрову (14 жовтня). Тодi дівчата робили складчину i варили вареники, а хлопцi на­ймали музики. Великi святковi В. були на Катерини, Андрiя, Запусти та iн. Дiвчина, яку при­ймали до дiвочої громади, на першi В. мала зварити кашу. Сходилися парубки i «торгували» кашу. Хто давав бiльше грошей, той роз­бивав горщик із кашею, а за грошi на­ймали музики. На свої першi В. хлопцям треба було ставити парубкам могорич. На Подiл­лi хлопця «корiнували» на парубка, високо пiдкидаючи i вимагаючи вiдкуп. У багатьох р-нах України напередоднi весi­л­ля наречена йшла з дружками в хату, де роз­важалися на В., i на знак проща­н­ня з дiвува­н­ням варила там кашу, роз­бивала горщик із кашею, а дiвчата спiвали: «Ой каша, каша, роз­луко наша». В. побутували у центр.-сх. р-нах України до 1920-х рр. 20 ст., а у зх. обл. — до 1940-х рр.