Взаємодопомога

ВЗАЄМОДОПОМО́ГА  — стосунки між групами, соціальними верствами, класами та індивідами у суспільстві, які виникають на основі єдності інтересів і цілей. В. виявляється у взаємному обміні діяльністю та її продуктами, підтримці та товарис. співпраці і базується на сусп. характері праці, який потребує об’єднання й кооперування людей для виробництва необхід. засобів існування. Вона була притаманна ще архаїч. суспільствам, де проявлялась у родин. зв’язках, взаєм. підтримці у процесі діяльності, підкоренні потреб індивіда інтересам роду тощо. За марксист. теорією, В. перестає бути домінант. характеристикою міжлюд. стосунків у класово-антагоніст. суспільствах, у яких осн. роль відіграють відносини антагонізму, конкуренції, суперництва між різними класами, сусп. групами, індивідами, суспільством та окремими індивідами. На відміну від марксизму, ідеологи нац.-визвол. рухів розглядали В. як позакласовий чинник нац. консолідації у боротьбі проти метрополії. В Україні образним формулюванням принципу нац. В. стало гасло «Свій до свого по своє», яке спрямовувало діяльність укр. кооператив. й просвітниц. руху в Галичині. У розвинених країнах В. набула соц. організов. форми у вигляді добровіл. недерж. неприбутк. організацій, однією з осн. місій яких є людська неформальна В. Поняття В. поряд із поняттями свободи та відповідальності є одним із основоположних у сучас. напрямах гуманіст. філософії і розглядається як один із способів подолання відчуження між людьми.

Завантажити статтю