Виборча система

ВИ́БОРЧА СИСТЕ́МА — порядок організації і проведе­н­ня виборів до пред­ставницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядува­н­ня. Ґрунтується на принципах виборчого права. Осн. види В. с.: пропорційна, мажоритарна, змішана.

Пропорц. система перед­бачає ви­значе­н­ня результатів виборів шляхом роз­поділу депутат. мандатів між політ. партіями, виборчими блоками політ. партій пропорційно кількості голосів виборців, зі­браних кожною (кожним) з них у межах виборчого округу. Ця система вперше була за­проваджена 1889 у Бельгії. Нині її за­стосовують 57 країн світу, зокрема й Німеч­чина, Іспанія, Італія, Португалія. При за­стосуван­ні пропорц. В. с. виборчі округи завжди є багатомандатними, їх межі, як правило, збігаються з межами адм.-територ. одиниць, однак інколи за­стосовується спосіб, при якому тер. всієї держави становить єдиний виборчий округ. Роз­різняють пропорц. системи жорстких списків, преференцій (від лат. рrаеfero — пере­вага), напів­жорст. списків. При за­стосуван­ні системи жорстких списків виборець голосує за список політ. партії, виборчого блоку політ. партій, яку (який) він обирає, в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назва та емблема партії (блоку), іноді певна кількість перших кандидатів у парт. списках. Така система практикується в Україні, Іспанії, Португалії, РФ. При за­стосуван­ні системи преференцій виборець голосує не лише за списки політ. партії, виборчих блоків політ. партій, а й робить помітку нав­проти прі­звища того кандидата, якому він від­дає свій голос. Таким чином, обирається той, хто отримав найбільше число преференцій. У випадку рівної кількості преференцій у декількох кандидатів, пере­вагу має той, хто посідає вище місце у парт. списку. Ця система практикується у Фінляндії, Бельгії, Нідерландах. Система напів­жорст. списків перед­бачає можливість для виборця голосувати за список у цілому та ви­значати преференції, помітивши або вписавши прі­звища одного або декількох кандидатів. У першому випадку голоси виборців під­раховуються за системою жорстких списків, у другому — за системою преференцій. Система напів­жорст. списків практикується у Швейцарії, Австрії, Італії. При пропорц. В. с. за­проваджується виборчий поріг: для участі в роз­поділі місць після голосува­н­ня допускаються тільки ті політ. партії, виборчі блоки політ. партій, які набрали встановлений законодавством від­соток голосів, зокрема у Нідерландах — 0,67 %, Ізраїлі — 1 %, Швеції, РФ, Німеч­чині — 5 %, Ліхтенштейні — 8 %, Туреч­чині — 10 %, Україні (за парламент. виборчим законодавством) — 3 %.

При мажоритар. В. с. депутат. мандати (один або декілька) від виборчого округу отримують кандидати, які здобули встановлену законом більшість голосів. Залежно від того, як ви­значається більшість голосів, необхідна для обра­н­ня кандидата, роз­різняють мажоритарні системи абсолют., від­нос. та кваліфікованої більшості. При мажоритар. В. с. виборчі округи найчастіше бувають одномандатними, однак інколи трапляються варіанти багатомандат. округів. У одномандат. округах голосують, за­звичай, персоніфіковано, у багатомандат. — як за певних осіб, так і за парт. списками. Система від­нос. (простої) більшості являє собою най­простішу різновидність мажоритар. системи, від­повід­но до якої обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців. За умов однакової кількості на­браних голосів двома або більше кандидатами, що буває дуже рідко, за­стосовується процедура жеребкува­н­ня. За цієї системи голосува­н­ня від­бувається в один тур, і, як правило, не встановлюється обовʼязковий мінімум участі виборців у голосуван­ні. При системі абсолют. більшості кандидат повинен зі­брати більше половини голосів виборців за формулою 50 % + 1 голос. Похідна, від якої береться кількість голосів виборців, може бути різною: заг. число зареєстр. виборців; заг. число виборців, які взяли участь у виборах (отримали виборчі бюлетені); заг. число виборців, які брали участь у голосуван­ні. При за­стосуван­ні цієї системи, як правило, встановлюється обовʼязковий нижній поріг участі в голосуван­ні, а іноді — мінімум кількості голосів виборців, необхід. для пере­моги. З метою подола­н­ня низької результативності системи абсолют. більшості у 2-му турі голосува­н­ня на по­втор. виборах законодавством не встановлюються від­сотк. барʼєри. Ін. спосіб — альтернативне голосува­н­ня, при якому виборці голосують тільки за одного кандидата, але вказують при цьому порядок своїх пере­ваг для інших. Якщо жоден з кандидатів не отримує абсолют. більшості при 1-му під­рахунку, то той, хто отримав найменшу кількість голосів, виключається зі списку і під­раховуються від­повід­ні другі позиції у системі. Цю операцію по­вторюють, допоки 1 кандидат у результаті цих пере­творень не набере абсолютну кількість голосів. Така система за­проваджена в Австралії при виборах палати пред­ставників. Система кваліфік. більшості перед­бачає, що обраним вважається кандидат (або список кандидатів), що отримав певну кваліфік. більшість голосів виборців, яка встановлюється законодавством і, як правило, пере­вищує більшість абсолютну, напр. — 2/3, 70 % тощо. Однак внаслідок її нерезультативності, у виборчій практиці ця система за­стосовується рідко.

Існує досить широкий спектр змішаних систем, які по­єд­нують мажоритарну та пропорц. В. с. Змішані В. с. здебільшого за­стосовуються у тих країнах, де від­буваються пошук і становле­н­ня В. с. або є необхідність досягне­н­ня ком­промісу між принципом пред­ставництва у парламенті різних політ. сил та стабільністю сформов. ними уряду. Іноді змішані системи за­проваджуються в модифік. ви­гляді з пере­вагою тієї чи ін. В. с. Пере­вагу мажоритар. методу голосува­н­ня надають змішані системи: з єдиним голосом, що не допускає пере­дачі (у багатомандат. виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від політ. партії, виборчого блоку політ. партій); обмеженого голосува­н­ня (виборці можуть обрати кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше, ніж кількість місць для заповне­н­ня); кумулятив. голосува­н­ня (виборець має стільки голосів, скільки мандатів в окрузі, і може її або роз­поділити між усіма кандидатами, або від­дати всі свої голоси тільки за одного). Існує також змішана система, що використовує пере­важно модифіковану пропорц. систему пред­ставництва — з єдиним голосом, що пере­дається. При викори­стан­ні цієї системи виборці голосують за одного кандидата, незалежно від числа мандатів у виборчому окрузі, але при цьому вказують свою пере­вагу ін. кандидатам. Най­простішим варіантом змішаної В. с. є паралел. комбінува­н­ня: певна частина пред­ставниц. органу обирається за мажоритар., інша — за пропорц. принципом. Прикладом цієї системи є парламент Німеч­чини, де половина нижньої палати (Бундестаґу) обирається за мажоритар. системою, а інша половина — за пропорц. системою, яка перед­бачає викори­ста­н­ня земел. списків, що формуються від­повід­но до кількості та меж федерал. земель держави. Такі ж чин­ники покладені в основу обра­н­ня парламентів Литви, Грузії, Словенії, Болгарії.

Нині в Україні на виборах до ВР України використовується пропорц. система жорстких списків.

Завантажити статтю