ВИДО́ВБУВАННЯ — одна з найдавніших технік мистецтва; обробле­н­ня дерева й каменю. Спочатку В. виконували камʼяними знаря­д­дями. За­стосовується для вибира­н­ня порожнин за допомогою ударів теслом, сокирою, долотом тощо під час виготовле­н­ня ночов, жлукт, жолобів, ковганок, черпаків та ін. місткостей, а також для викона­н­ня орнаменту з видовбаним тлом. Часто В. є під­готовчою операцією, що завершується виїмчастим і рельєф. різьбле­н­нями (напр., у ложкарстві). З появою матеріалоощад. технік столярства, токарства, бондарства значе­н­ня В. зменшилося, хоч воно надає широкі можливості для скульптур. виразності обʼємів. У 20 ст. В. виконують посуд, функціонал. при­значе­н­ня якого вимагає масив. форм і під­вищ. стійкості проти ударів (ковганки, ступки), а також декор.-ужитк. вироби, в яких В. здебільшого по­єд­нується з ін. худож. при­йомами.