КОПНІ́Н Павло Васильович (27. 01. 1922, с. Гжель, нині Московської обл. — 27. 06. 1971, Москва) — філософ. Доктор філософських наук (1957), професор (1958), академік АН УРСР (1967), член-кореспондент АН СРСР (1970). Державні нагороди СРСР. Закінчив екс­терном Московський університет (1944). Працював завідувач кафедри філософії Томського університету (РФ, 1947–55); в Ін­ституті філософії АН СРСР (Москва, з пере­рвою): 1956–58 — завідувач сектору діалектичного матеріалізму, 1968–71 — директор; у Києві: від 1958 — завідувач кафедри філософії Політехнічного ін­ституту; водночас 1958–62 — завідувач кафедри діалектичного та історичного матеріалізму Університету; 1962–68 — директор Ін­ституту філософії АН УРСР. Засновник київської школи філософів. Брав участь в укла­дан­­ні «Философской энциклопе­­дии» (т. 1–5, Москва, 1961–70). Наукові дослідже­н­ня: методологія та логіка науки, теорія пі­зна­н­ня, діалектичний матеріалізм, історія філософії. Зміст праць К. виходить за межі здогматизованого марк­­сизму. Ініціював ви­вче­н­ня спад­­щини філософів Києво-Могилянської академії.