Вир

Визначення і загальна характеристика

ВИР — літописне місто Пере­яславського (з середини 12 ст. — Новгород-Сіверського) князівства. Роз­таш. побл. м. Білопі­л­ля Сум. обл. на лівому березі р. Вир (притока р. Сейм, бас. Дні­пра) у гирлі її притоки р. Крига. Засн. в 11 ст., у літописах згадується під 1113, 1147, 1160, 1161 у звʼязку з боротьбою проти половців та феод. усобицями в Пд. Русі як центр однойм. волості між верхівʼями Сули та Сейму (пл. — понад 8 тис. км²), що у 12 ст. не раз пере­ходив з рук в руки (зокрема 1159–62 був столицею уділу князя Ізяслава Давидовича). Ві­ді­гравав важливу роль у системі оборони пд.-сх. кордонів Русі, контролюючи прохід у половец. степ. Знищений 1239 під час монголо-татар. навали. Місто складалося з дитинця (1,5 га), що за­ймав високий (15–18 м) мис лівого берега р. Крига, та острога, до якого прилягав від­критий посад (7– 10 га). Локалізов. архі­єпис­копом Філаретом (Гумілевським) у серед. 19 ст. Досліджувалося В. Богусевичем (1958–59) та В. При­ймаком (1985–93). Загалом у різних частинах городища роз­копано бл. 800 м², виявлено рештки житл. та виробничо-госп. споруд, зафіксов. сліди залізооб­роб., ковал., ювелір., кісткорізал. ремесел.

Літ.: Зайцев А. К. Черниговское княжество // Древнерус­ские княжества Х–ХІІІ вв. Москва, 1975; При­ймак В. В. Деякі під­сумки ви­вче­н­ня давньоруського міста Вир і Вирівської волості // Про­блеми ран­ньословʼянської і давньоруської археології Посеймʼя. Білопі­л­ля, 1994.

В. П. Коваленко

Завантажити статтю