Вировий Євген Семенович

Визначення і загальна характеристика

ВИРОВИ́Й Євген Семенович (псевд.: Євген Малий, Малий, Євген В-вий, Евг. Вир.; 27. 02. 1889, м. Сміла, нині Черкас. обл. — 17. 05. 1945, Прага) — культурно-освітній діяч, видавець. Закін. Глухів. учит. ін­ститут (нині Сум. обл., 1908). Викладав у Катериносл. торг. школі (нині Дні­пропетровськ; 1910–19). Член ТУП. Спів­працював із ж. «Дні­прові хвилі». Від 1917 очолював від­новлене товариство «Просвіта» та Укр. учит. товариство. 1919 керував культур.-просвіт. комісіями Труд. кон­гресу в Києві. Був секр. і консультантом П. Скоропадського. Засн. і дир. «Укр. видавництва» в Катеринославі (1917). Продовжував книгови­да­н­ня після пере­їзду до м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.), у Берліні (заснував «Вид-во укр. молоді», 1922) та Празі, де очолював Укр. громад. видавн. фонд (1923–32), спів­працював із часописом «Книголюб». Володів знач. колекцією укр. марок (неодноразово від­значена на між­нар. ви­ставках). Зредагував кілька альбомів укр. марок, написав ст. «Українська філателія». Автор публіцист. статей, зокрема «Лист з Глухова (з життя місцевих українців)» // «Рада», 1908, 9 лют.; «Ще про нагальну потребу» // там само, 14 лют.; «Українська гімназія» // «Дні­прові хвилі», 1912, № 13– 14. У ст. «Теж німуємо (лист із Катеринослава)» («Рада», 1914, 30 берез.) написав про заборону святкува­н­ня Шевченків. ювілею в Катеринославі. 1918 був організатором Шевченків. свят у Катеринославі. У ст. «Великий революціонер — Апостол Правди» // «Живе слово», 1918, № 1, висвітлив рев. значе­н­ня поезії Т. Шевченка. Покінчив життя самогубством під час арешту органами НКВС.

Літ.: Ільїн О. Український патріот Євген Вировий // Борисфен. 1997. № 7; Чабан М. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921): Біо­бібліогр. слов. Дн., 2002.

М. П. Чабан

Завантажити статтю