Висачківський (Ісачківський) горб

ВИСА́ЧКІВСЬКИЙ (ІСА́ЧКІВСЬКИЙ) ГОРБ — геологічна памʼятка природи місцевого значе­н­ня (від 1969). Площа 22,9 га. Пере­буває у під­порядкуван­ні Вовчиц. сільс. ради. Знаходиться між селами Висачки (інакше — Ісачки) та Козубівка Лубен. р-ну Полтав. обл. Являє собою препарований водною і давньольодовиковою ерозією вододіл. останець овал. форми серед терасових низовин р. Сули й Удаю. Пере­критий лесоподібними су­глинками, на пн.-сх. схилах — мореною. Абсолютна висота вищої з двох вершин горба 146 м (від­носна — 56 м). Горб видовжений з Пн. Зх. на Пд. Сх. на 3,7 км. Шир. до 1,6 км. Пд. схил горба крутий, густо роз­член. ярами (лісонасадже­н­ня тут чергуються зі степовими ділянками). Верх­ня частина і пологі схили горба роз­орані. Памʼятка є яскравим прикладом прояву в рельєфі локал. неотектонічного під­ня­т­тя — т. зв. «соляної тектоніки» (видавлюва­н­ня з надр масивів камʼяної солі, як пластич. гірської породи, крізь товщі більш твердих гірських порід, що залягають над нею). Шток девон. камʼяної солі залягає на глиб. від 40 м. По периферії під­ня­т­тя соляний шток оточ. винесеними з глиб. 4–5 км до земної поверх­ні брилами магматич. гірських порід — діабазів (видобуваються у карʼєрі для потреб дорож. будівництва, в пд.-зх. частині горба).