Високов Василь Федорович

ВИСО́КОВ Василь Федорович (30. 09(12. 10). 1892, м. Вільно, нині Вільнюс – 25. 09. 1969, Миколаїв) – актор, режисер, педагог. Народний артист УРСР (1953). Закін. Харків. університет (1915), одночасно навч. 1911–12 у приват. театр. школі О. Маслової. Дебютував 1912 у трупі М. Синельникова. Працював у театрах Москви, Мінська, Баку, Архангельська, у «Товаристві драматичної трупи», основу якого становили актори київ. театру «Соловцов» (1916; Миколаїв, Полтава), в «Театрі актора» (згодом Крим. рос. драм. театр ім. М. Горького, Сімферополь; 1919–21, 1935–37); Червонозаводському (1923–25, Харків), Одес. ім. А. Іванова (1929–32) та Микол. (1940–62) рос. драм. театрах. Одночасно викладав у драм. студіях Мінська, Харкова, Сімферополя, Одеси, Миколаєва.

Вистави: «Аристократи» М. Погодіна (1935), «Живий труп» Л. Толстого (1940, Федір Протасов), «Овід» за Е. Войнич, «Безприданниця», «Без вини винні», «Остання жертва» О. Островського, «Склянка води» Е. Скріба, «Піґмаліон» Б. Шоу, «Марія Тюдор» В. Гюґо, «Дама-невидимка» П. Кальдерона, «Маскарад» М. Лермонтова (1948, Арбенін).

Ролі: Платон («Платон Кречет» О. Корнійчука), Юліан («Любов на світанні» Я. Галана), Чацький («Горе з розуму» О. Грибоєдова), Фердинанд («Підступність і кохання» Ф. Шіллера), Князь Мишкін («Ідіот» за Ф. Достоєвським), «Отелло» (однойм. п’єса В. Шекспіра), Каренін («Анна Кареніна» за Л. Толстим), Гаєв («Вишневий сад» А. Чехова), Тартюф (однойм. п’єса Ж.-Б. Мольєра).

Літ.: Калашников В. Щедроты таланта. К., 1988.

В. Ф. Калашников

Основні ролі

Платон («Платон Кречет» О. Корнійчука), Юліан («Любов на світанні» Я. Галана), Чацький («Горе з розуму» О. Грибоєдова), Фердинанд («Підступність і кохання» Ф. Шіллера), Князь Мишкін («Ідіот» за Ф. Достоєвським), «Отелло» (однойм. п’єса В. Шекспіра), Каренін («Анна Кареніна» за Л. Толстим), Гаєв («Вишневий сад» А. Чехова), Тартюф (однойм. п’єса Ж.-Б. Мольєра).

Основні вистави

«Аристократи» М. Погодіна (1935), «Живий труп» Л. Толстого (1940, Федір Протасов), «Овід» за Е. Войнич, «Безприданниця», «Без вини винні», «Остання жертва» О. Островського, «Склянка води» Е. Скріба, «Піґмаліон» Б. Шоу, «Марія Тюдор» В. Гюґо, «Дама-невидимка» П. Кальдерона, «Маскарад» М. Лермонтова (1948, Арбенін).

Рекомендована література

1. Калашников В. Щедроты таланта. К., 1988.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

завантажити статтю