ВИСО́ЦЬКИЙ Георгій Микола­йович (07(19). 02. 1865, с. Микитівка Глухів. пов. Черніг. губ., нині Ямпіл. р-ну Сум. обл. — 06. 04. 1940, Харків) — фахівець у галузі лісівництва, ґрунто­знавства, геоботаніки та гідрології. Доктор агрономії (1917, без захисту дис.), професор (1918). Академік АН УРСР (1939), ВАСГНІЛ (1934). Закін. Петров. с.-г. академію у Москві (1890). У 1892–1904 працював зав. Великоанадол. дільниці екс­педиції Ліс. департаменту (від 1899 — Маріуп. дослідне лісництво), якою керував В. Докучаєв; 1904–17 — чл. По­стій. комісії з ліс. дослід. справи Ліс. департаменту; 1917– 19 — приват-доцент кафедри ґрунто­знавства Університету св. Володимира у Києві; 1919–23 — проф., завідувач кафедри ґрунто­знавства Таврій. університету та Крим. с.-г. ін­ституту (Сімферополь); 1923–26 — завідувач кафедри лісівництва Білорус. ін­ституту с. господарства і лісівництва (Мінськ); 1926–30 — завідувач кафедри лісівництва і лісо­знавства Харків. ін­ституту с. господарства і лісівництва; від 1930 — консультант Всесоюз. (нині Укр.) НДІ ліс. господарства й агролісомеліорації (Харків), згодом Ін­ституту було присвоєно його імʼя. Ви­вчав вплив лісу на вод. режим місцевості, добір ліс. порід для степового лісоро­зведе­н­ня і типи лісонасаджень. Заклав основи ґрунт. гідрології посушливих р-нів СРСР; роз­робив ороклімат. основи класифікації ґрунтів; за­провадив поня­т­тя про мікрорельєф, плакор, глей, ілювій; роз­робив теорію транс­гресив. ролі лісів, класифікацію дібров. Досліджував жит­тєдіяльність дощових червʼяків, їх значе­н­ня у ґрунто- і структуро­утворен­ні, зокрема від­крив новий вид — Dendrobaena mariupoliensis Vysotzki. Одним із перших зʼясував роз­поділ т-р по вертикалі в присутності ліс. рослин­ності. Вперше створив класифікацію вільних ґрунт. вод за їх режимом, провів макроклімат. ра­йонува­н­ня України. Його ідеї по­впливали на А. Травлєєва.