Витрати виробництва

ВИ́ТРАТИ ВИРОБНИ́ЦТВА — витрати, повʼязані із при­дба­н­ням або виробництвом товарів чи послуг. В. в. у бухгалтер. і статист. звітності від­ображаються у ви­гляді собівартості і включають: матеріал. витрати; амортизац. від­рахува­н­ня; від­сотки за кредити; витрати на оплату праці та витрати, повʼязані із просува­н­ням товарів на ринок та їх реалізацією. Для прийня­т­тя фірмою оптимал. рішень необхідно враховувати інформацію про рівень витрат, що вимагає їх аналізу на основі складної класифікації. Залежно від методу оцінки роз­різняють бухгалтер. та екон. витрати. Бухгалтер. витрати є вартістю витрачених ресурсів, виміряною у фактич. цінах їх при­дба­н­ня. Екон. витрати — витрати втрачених можливостей (альтернативні витрати), що дорівнюють сумі доходів, яку можна отримати при найвигіднішому з усіх альтернатив. способів викори­ста­н­ня витрачених ресурсів. З точки зору надходже­н­ня коштів витрати поділяються на явні та неявні. Явні — альтернативні витрати, які набирають форми грошових платежів зовн. власникам ресурсів і напів­фабрикатів (по­стачальникам). Неявні — альтернативні витрати викори­ста­н­ня ресурсів, що належать фірмі й набирають форми втраченого доходу. Категорія неявних витрат роз­роблена зх. економістами для роз­гляду В. в. з точки зору під­приємців, при цьому вони містять у собі і прибуток під­приємця, який оцінюється як плата за ризик. Завдяки такому під­ходу різниця між явними та неявними витратами дає змогу ви­значити прибуток. Якщо з доходу фірми вирахувати явні витрати, залишиться бухгалтер. прибуток. Чистий екон. прибуток дорівнює різниці між бухгалтер. прибутком й величиною неявних витрат. Залежно від впливу на витрати збільше­н­ня обсягів виробництва вони поділяються на по­стійні та змін­ні. По­стійні FC (fixed cost) — витрати, що не залежать від обсягу виробництва. До них від­носяться від­рахува­н­ня на амортизацію осн. капіталу, рентні платежі, адм.-управлін. витрати тощо. Змін­ні VC (variable cost) — витрати, які залежать від кількості виробленої продукції. Змін­ні витрати зростають по мірі зро­ста­н­ня обсягу виробництва. Поділ витрат на по­стійні та змін­ні є умовним і залежить від періоду, за який проводиться аналіз (у довго­строк. період всі витрати ви­ступають як змін­ні). Сума по­стій. і змін. витрат утворює валові (заг.) витрати TC (total cost). Для виміру витрат на виробництво одиниці продукції використовують поня­т­тя середніх заг. ATC (average total cost), середніх по­стій. AFC (average fixed cost) і середніх змін. витрат AVC (average variable cost). Середні витрати важливі для ви­значе­н­ня прибутковості фірми: якщо ціна дорівнює середнім витратам — фірма має нульовий ефект (прибуток від­сутній); якщо ціна менша за середні витрати — несе збитки і може збанкрутувати; якщо ціна пере­вищує середні витрати — має прибуток у роз­мірі цієї різниці. Середні заг. витрати дорівнюють частці від діле­н­ня заг. витрат на кількість виробленої продукції: ATC=TC/Q. Середні по­стійні витрати ви­значають шляхом діле­н­ня заг. по­стій. витрат на кількість виробленої продукції (AFC=TFC/Q), середні змін­ні — діле­н­ням заг. змін. витрат на кількість виробленої продукції (AVC=TVC/Q). З метою ви­значе­н­ня макс. випуску продукції, на який може піти фірма, роз­раховують граничні витрати MC (marginal cost) — додатк. витрати на виробництво кожної додатк. одиниці продукції порівняно із даним обсягом випуску: MC=∆TC/∆Q. Оскільки по­стійні витрати є не­змін­ними, граничні витрати дорівнюють приросту змін­них витрат. Інформація про рівень витрат дає змогу побудувати ізокости (лінії рівних витрат), які є аналогами бюджет. ліній. Фірма мінімізує витрати при такому обсязі випуску продукції, при якому спів­від­ноше­н­ня гранич. продуктів факторів виробництва дорівнює спів­від­ношен­ню цін на них.

Завантажити статтю