Витягловська Тетяна Володимирівна
ВИТЯГЛО́ВСЬКА Тетяна Володимирівна (22. 05. 1964, м. Бучач Терноп. обл.) — майстриня художнього текстилю і ручного ткацтва. Дружина М. Витягловського. 1-а премія Міжнар. виставки «Осін. салон “Високий замок”» (Львів, 2002). Заслужений художник України (2018). Член НСХУ (1995). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1989; викл. І. Боднар, З. Шульга). Від 1994 — викладач худож. школи цукр. заводу в смт Заводське Терноп. обл. Учасниця респ., зарубіж. мистецьких виставок від 1988. Персон. — у Тернополі (1995, 2000), Славутичі (Київ. обл.), Києві, Гамбурзі (Німеччина; усі — 1995–96), Львові (2004), Збаражі (Терноп. обл., 2005). Працює у техніці традиц. укр. ткацтва, збагачуючи фактуру тканини. Зберігаючи збручан. колорит, підкреслено вишуканий у кольорах, автор. гобелен В. створює активне середовище, що «втягує» в простір. Сюжетно-образні алегорії, метафори перевтілюються у заг. зв’язок, де умовне і безумовне, реальність і знак, площинність й ілюзорна глибина, енергія твор. імпульсу викристалізовують образно-пластичну «мову» гобеленів. Роботи зберігаються у музеях Тернополя, Києва, Славутича, Львова, Гамбурґа, США.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Діалог», «Розгублена» (обидва — 1993), «Літній спокій», «Ритми світла» (обидва — 1994), «Тепло бурштинового берега», «Ідучи крізь віки», «Зелена тиша» (усі — 1995), «Приємний сон засмученого хлопця», «Погляд, який переслідує мене під час дощу» (обидва — 1996), «Звична погода для старого міста» (1997), «Тривожні тіні покинутих осель», «За день до прем’єри», «Разом, дякуючи парасольці», «Втеча із землі перед зміною погоди» (усі — 1998), «Щира порада вчорашньої подруги» (1999), «Сумна зустріч» (2000), «Випадкові свідки чужого кохання» (2002), «Стежини моєї мрії» (2003), «Ніч дівочих сподівань» (2004), «Натюрморт із калиною» (2005).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
