Виховання громадянське

ВИХОВА́­Н­НЯ ГРОМАДЯ́НСЬКЕ — система цілеспрямованих виховних впливів на дитину з метою сприя­н­ня її ідентифікації з національною спільнотою як важливої умови громадянського самови­значе­н­ня та самореалізації. Головним у В. г. є формува­н­ня нац. сві­домості та самосві­домості особистості, становле­н­ня й роз­виток рис громадянськості. У процесі В. г. особистість оволодіває системою цін­ностей, що зумовлює рівень її духовності та громадян. зрілості. Особл. місце у цій системі належить морал. цін­ностям, формува­н­ня яких зумовлює ставле­н­ня людини до себе та ін. людей у по­єд­нан­ні з такими рисами як доброта, принциповість, толерантність, щирість, повага до ін. людини, почу­т­тя власної гідності, від­повід­альність, не­примирен­не ставле­н­ня до фальші, цинізму, лицемірства, лінощів, під­лабузництва. Серед осн. морал. цін­ностей — ставле­н­ня людини до праці, усві­домле­н­ня остан­ньої як невичерп. джерела роз­витку здібностей, волі, характеру, від­повід­альності. Усві­домле­н­ня праці як однієї з найважливіших морал. цін­ностей допомагає людині реалізувати себе, збагнути свої можливості, від­чути свою потрібність людям, здатність власною працею дарувати щастя рідним, близьким і не­зна­йомим людям, усім спів­вітчизникам. Особл. місце серед цін­ностей, які засвоює індивід у процесі В. г., належить патріотизму, що втілюється у самовід­даній любові до рідної землі, її народу. Особистість, яка є патріотом, вболіває за долю Батьківщини, пере­живає дієву потребу від­давати всі свої сили служін­ню нації. Почу­т­тя від­повід­альності за сучасне й майбутнє нації, держави є для неї реал. виявом громадян. обовʼязку. Вона цікавиться історією рідного краю, його минулим та майбутнім, діяльністю видатних людей, нац. героїв, які жертовно служили своєму народові, збагачували його культуру, науку, при­множували внесок Вітчизни у скарбницю світової цивілізації. Така особистість виражає потребу в ідентифікації зі своєю нацією. Почу­т­тя нац. гідності та гордості по­єд­нуються у неї з повагою до всіх етносів, що складають нац. спільноту. Вихована у громадян. дусі особистість не­примирен­но ставиться до ворогів нації, держави. Важл. характеристикою громадян. вихованості людини є пере­конаність в обʼ­єд­нувал., державотвор. ролі держ. мови, усві­домле­н­ня її значе­н­ня для роз­витку нації, громадян. су­спільства, держави. Сві­домості та самосві­домості людини з високим рівнем роз­витку рис громадянськості властиві такі змістові характеристики: інтелектуальність; правова, естет., еколог. вихованість; здатність до по­стій. самовихова­н­ня громадян. якостей, властивостей, до регуляції власної поведінки й діяльності з метою реалізації тих цін­ностей, що виражають її громадян. позицію та спрямованість. В. г. роз­починається з перших років життя дитини, тому неоцінен­ною є роль сімей. вихова­н­ня. Важл. значе­н­ня на початк. стадіях громадян. становле­н­ня особистості дитини належить формуван­ню емоц. основи цього процесу, що від­бувається значною мірою на під­сві­домому рівні, а згодом по­ступово стає стійкою внутрішньо­особистісною базою для роз­витку вищих громадян. почут­тів, основою вдосконале­н­ня громадян. сві­домості та самосві­домості. Провід. умовами В. г. особистості є дотрима­н­ня принципу системності, врахува­н­ня ролі ідеалу в цьому процесі, глибока пере­конаність самого вихователя у значущості В. г., усві­домле­н­ня вирішал. ролі самовихова­н­ня рис громадянськості. Оволоді­н­ня у процесі В. г. описаною вище системою цін­ностей, воля самого індивіда до самовдосконале­н­ня рис громадянськості є запорукою його здатності до усві­домле­н­ня громадян. самоідентифікації як однієї з найвищих людських чеснот.