Вишенчук Ігор Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ВИШЕНЧУ́К Ігор Михайлович (08. 04. 1931, м. Сизрань, нині Самар. обл., РФ — 15. 03. 1993, Львів) — фахівець у галузі радіотехніки та кібернетики. Доктор технічних наук (1983), професор (1985). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Держ. премії УРСР у галузі н. і т. (1970, 1985). Державні нагороди СРСР та України. Закін. Львів. політех. ін­ститут (1953), де від­тоді й працював (нині Нац. університет «Львівська політехніка»): від 1984 — завідувач кафедри ЕОМ, водночас від 1992 — декан факультету компʼютер. техніки та інформ. технологій. Ви­вчав теорію та методи проектува­н­ня електрон. вимірюв. і обчислюв. техніки. Під його керівництвом і за без­посеред. участі створ. низку вимірюв. приладів і систем (фазометр Ф2-1, частотомір Ч3-12, вольт­метри В7-8, Вк7-10, Вк2-20 та ін.), окремі з яких були першими в СРСР і не мали аналогів у світі.

Пр.: Электрон­но-лучевой осцил­ло­граф и его применение в измерительной технике. Москва, 1957 (спів­автор); Пути повышения точности двухка­нальных электрон­ных фазометров. Л., 1962; Оценка помехозащищен­ности приборов от помех нормального и общего вида. Москва, 1974 (спів­автор); Основы теории и принципы построения помехозащищен­ных приборов для измерения интегральных характеристик сигнала. Москва, 1982; Алгоритмические операцион­ные устройства и суперЭВМ. К., 1990 (спів­автор); Електрон­ні під­силювачі: Кон­спект лекцій. Л., 1992 (спів­автор).

Літ.: Буцко М. Ві­домі вчені Державного університету «Львівська Політехніка», 1844–1994: Біо­графічний довід­ник. Л., 1994.

В. Ф. Ткаченко

Завантажити статтю