ВИШНЕ́ВСЬКИЙ Іван Микола­йович (26. 05. 1938, с. Табори Баранівського, нині Звягельського р-ну Житомир. обл. — 06. 08. 2017, Київ) — фахівець у галузі ядерної фізики. Батько О. Давидовської та А. Липської. Доктор фізико-математичних наук (1983), професор (1989), академік НАНУ (1995). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1986). Премія ім. К. Синельникова АН УРСР (1989), Державна премія України в галузі науки і техніки (1999). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006). Закінчив Камʼянець-Поділ. пед. ін­ститут (Хмельн. обл., 1960). У 1966–70 працював в Ін­ституті фізики АН УРСР (Київ), від 1970 — в Ін­ституті ядер. досліджень НАНУ (Київ): ст. н. с., зав. лаб., завідувач від­ділу структури ядра (від 1982), дир. (від 1983). Осн. наук. праці присвячені дослідж. збуджених станів ядер на пучках зарядж. частинок і в радіо­актив. роз­паді. Виявив нові рівні в багатьох ядрах, ви­значив їх характеристики та пере­різи γ-пере­ходів; аномалії у процесах внутр. конверсії електронів. Уперше екс­периментально встановив нові ка­нали роз­паду ядра через «електрон­ні містки», існува­н­ня тороїдних моментів у ядрі; новий ефект збудже­н­ня ядер при анігіляції позитронів. Провадить дослідж. фіз.-тех. стану корпусів діючих ядер. реакторів. Після аварії на ЧАЕС під його керівництвом здійснено роботи для ви­значе­н­ня рівнів радіо­актив. за­брудне­н­ня, фіз.-тех. контроль стану зруйнов. блоку, досліджено міграцію радіонуклідів у навколиш. середовищі та їх пере­хід у біо­обʼєкти, роз­роблено нові детектори та вимірюв. системи. Пред­ставляв Україну на конф. МАГАТЕ (1984–92), входив до складу її Ради керуючих (1990–92).