Відеофільм

ВІДЕОФІ́ЛЬМ (від відео... і фільм) — фільм, знятий на магнітну стрічку. Виник з появою ві­деомагнітофонів, по­єд­нав тех. та художні можливості кінемато­графа й телебаче­н­ня. У процесі створе­н­ня В. широко за­стосовується метод багатокамер. зйомки як у студій. павіль­йонах, так і з викори­ста­н­ням пере­сувних теле­станцій, а також портатив. апаратури (тележурналіст. комплектів), електрон. монтажу, спецефектів, складних комбінов. кадрів тощо. Технол. здатність апаратури до швидкого проведе­н­ня зйомок і без­межні можливості монтажу (особливо при методах цифрового обробле­н­ня зображе­н­ня) до­зволяють ефективно працювати при створен­ні багатосерій. худож. фільмів. Перші В. на укр. телебачен­ні знято в серед. 1970-х рр. (телеви­стави і муз. про­грами). 1982 на студії «Укртелефільм» створ. обʼ­єд­на­н­ня В., яке випускало щороку бл. 30 творів різних жанрів. Серед помітних В. тих років — х/ф «Остан­ній доказ королів» (за мотивами роману «Сім днів у травні» Ф. Нібеля і Ч. Бейлі, 1983, 4 серії, реж. В. Кісін) та докум.-публіцист. фільм «Чорнобиль: Два кольори часу» (автори сценарію Л. Мужук та Х. Салганик, 1986–88, 3 серії, реж. І. Кобрин; Державна премія України імені Тараса Шевченка, 1989; в обох — оператор Ю. Бордаков). У жанрі худож. В. в остан­ні роки активно працюють режисери О. Бійма («Злочин з багатьма неві­домими», 1993, 10 серій, Державна премія України імені Тараса Шевченка, 1996; «Пастка», 1993, 5 серій; «Острів любові», 1996, 10 серій), Б. Небієрідзе («Роксолана», 1997, 25 серій), В. Андрощук («Час збирати камі­н­ня», 10 серій), Р. Синько («Сад Гетсиманський», 1993, 3 серії). У 80-х рр. творчі обʼ­єд­на­н­ня В. діяли також на Київ. та Одес. кіностудіях худож. фільмів. На поч. 90-х рр. з появою в Україні комерц. телебаче­н­ня до створе­н­ня В. прилучаються недержавні телекомпанії — «Студія “1+1”», «ТЕТ», телекорпорація «Інтер» та ін.

Завантажити статтю