Відтворення

ВІДТВО́РЕННЯ  — систематичне поновлення соціально-економічних процесів. У будь-якому суспільстві процес В. включає: В. споживчих товарів і послуг; чинників виробництва; екон. ладу суспільства та вироб. відносин. Процес виробництва повинен поновлюватися як на мікро-, так і на макрорівні економіки. На мікрорівні економіки В. відбувається у процесі кругообігу і обороту капіталу, коли кожне підприємство пов’язане з ін. так, що капітали фірм переплітаються, утворюючи рух всього нац. капіталу. Внаслідок цього виникає певна цілісність, що називається макроекономікою, або сусп. В. При цьому осн. проблема полягає у тому, що в ринк. системі господарювання, побуд. на сусп. поділі праці та екон. відокремленості виробників, В. можливе лише за умови, якщо всі товари будуть реалізовані, а всі засоби виробництва і предмети споживання — відшкодовані, що передбачає дотримання певних макроекон. пропорцій. Вперше це усвідомив франц. вчений Ф. Кене, який 1758 у праці «Tableau economique» («Економічна таблиця») показав взаємодію 3-х класів — фермерів-орендарів (продуктив. клас), землевласників (поміщики і духовенство) і «безплід.» класу (ремісники і торговці).

До аналізу процесу В. у масштабах суспільства звертався К. Маркс, який створив теорію В. сусп. капіталу, яка складається з трьох взаємопов’язаних частин (теорій): абстракт. теорії реалізації; нац. доходу; екон. криз. В. сусп. капіталу виступає як його рух у сфері виробництва і обігу. Результат цього руху виражається у сукуп. сусп. продукті, який за вартістю складається з трьох частин: спожитого постійного капіталу (с), змін. капіталу (v) і додатк. вартості (m), а за натурально-речовою формою — із засобів виробництва (І підрозділ) і предметів споживання (ІІ підрозділ). Умовою рівноваги є: I (v + m) > II c. Згодом відтворювал. схеми К. Маркса розвинув В. Ленін, який замість передумови про постійність органіч. побудови капіталу увів припущення про зростання цього співвідношення. Інтерпретацію схем К. Маркса і В. Леніна за допомогою міжгалуз. балансу запропонував В. Дадаян (приклад схеми розширеного В. за К. Марксом представлений у Табл.; знак мінус у даній схемі означає процес розподілу елементів знову створ. вартості).

У сучас. зх. екон. літературі безперервність сусп. В. розглядається у моделі екон. обороту, де суб’єктами економіки є домашні господарства, фірми і держава. Зв’язки між ними здійснюються у грошовій та натурально-речовій формах. Вихід. пунктом обороту є домашні господарства, які через ринок ресурсів постачають фірмам землю, працю, капітал, підприємн. здібності, а від фірм, через ринок продуктів, отримують (купують) товари і послуги. Рух благ у грошовій формі має зворот. напрямок: домашні господарства сплачують державі прямі податки, отримують — заробітну плату і різноманітні виплати; фірми сплачують державі прямі і непрямі податки, отримують — встановлені платежі та субсидії. Постійне повторення цих процесів утворює сусп. В. у рамках нац. економіки.

Типологія В. характеризується різноманіттям і має багатокритеріал. характер. Найбільш відомі два критерії: характер використання отриманого ресурсу доходів і якісна характеристика чинників виробництва та їх функціонування. Відповідно до першого критерію можна визначити такі типи В.: просте — повторення процесу виробництва у незмін. масштабах; розширене — повторення у збільшеному розмірі; звужене — повторення у скороченому обсязі. Відповідно до другого критерію розрізняють екстенсивне та інтенсивне В. Екстенсивне В. є однією з конкрет. форм розширеного В., коли відбувається збільшення масштабів виробництва за рахунок додатк. факторів виробництва на старій тех. основі і при тому ж рівні кваліфікації робітників. Такий тип В. не має перспективи, оскільки наражається на обмеженість ресурсів. Інтенсивне В. характеризується якісними змінами факторів виробництва та розвитком виробництва на інновац. основі.

Завантажити статтю