Віза

ВІ́ЗА (від лат. visus — пере­глянутий, побачений) — по­значка у паспорті особи, що до­зволяє вʼїзд (вʼїзна віза), виїзд (виїзна віза) або пере­тина­н­ня (транзитна віза) території від­повід­ної держави. В. видає компетентна держ. установа (як правило, консульство) на певний термін. У більшості держав візовий режим, тобто добровільний порядок вʼ­їзду іноземців, діє як заг. правило. Для окремих категорій іноземців (мешканців прикордон. місцевостей, екіпажів іноз. торг. суден, туристів тощо) може встановлюватися спрощений порядок вʼ­їзду. Транзитна В. не є обовʼязковою для пасажирів між­нар. авіа- і мор. ліній, якщо вони не залишають тер. аеропорту чи борт судна. На під­ставі дво- та багато­сторон. угод між державами може встановлюватися без­візовий режим вʼ­їзду для громадян договірних сторін (напр., Угода про без­візове пере­сува­н­ня громадян держав СНД по тер. його учасників від 9 жовтня 1992). Згідно зі ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено до­звільний порядок вʼ­їзду в Україну, що регулюється Правилами вʼ­їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх ви­їзду з України і транзит. про­їзду через її тер., затвердженими по­становою КМ України від 29 грудня 1995.

Завантажити статтю