Віленський Дмитро Гермогенович

ВІ́ЛЕНСЬКИЙ Дмитро Гермогенович (18(30). 06. 1892, м. Шепетівка Волин. губ., нині Хмельн. обл. — 13. 02. 1960, Москва) — ґрунто­знавець, геоботанік, флорист. Доктор геол.-мінерал. н., проф., член-кореспондент Чехослов. АН (1947). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1916). Працював на Саратов. с.-г. дослід. станції (РФ, 1916– 21); у Тифліс. політех. ін­ституті (1921–24); проф. ботаніки Хар-ків. с.-г. ін­ституту (1924–30) та проф. ґрунто­знавства Київ. меліоратив. ін­ституту (1930–33); проф. ґрунто­знавства, завідувач кафедри гео­графії ґрунтів Моск. університету (1933–60). Наук. діяльність почав як геоботанік і флорист-систематик, гол. чином з ви­вче­н­ня рослин­ності і флори Новоузен. пов. Самар. губ. Ви­вчав засолені ґрунти (солонці та солончаки) та їх генезис, результати дослідж. яких узагальнив у моно­графії «Засолен­ные почвы, их происхождение, со­став и способы улучшения» (1924). Низку пізніших публікацій присвятив засоленим ґрунтам України, Азербайджану, США тощо. Досліджував також рослин­ність пісків. За­ймався пита­н­нями класифікації ґрунтів, зокрема засолених, фізикою та гео­графією ґрунтів, роз­робляв методики ґрунт. досліджень і великомас­штаб. картува­н­ня ґрунтів. В. — автор під­ручника «Ботаніка» (Х., 1928), який був неодноразово пере­ви­даний; спів­ред. ж. «Почвоведение». За власною методикою разом із Г. Маховим зібрав колекцію ґрунтів України, що була пред­ставлена на 1-му Між­нар. ґрунто­знавчому кон­гресі у Вашинґтоні. За­пропонував нові індекси генет. горизонтів ґрунтів — H, E, I, P та ін. (замість А, В, С; 1928), які стали загально­прийнятими у ґрунто­знавців України.

Завантажити статтю