Віленський Дмитро Гермогенович

ВІ́ЛЕНСЬКИЙ Дмитро Гермогенович (18(30). 06. 1892, м. Шепетівка Волин. губ., нині Хмельн. обл. — 13. 02. 1960, Москва) — ґрунтознавець, геоботанік, флорист. Доктор геол.-мінерал. н., проф., член-кореспондент Чехослов. АН (1947). Закін. Київ. політех. інститут (1916). Працював на Саратов. с.-г. дослід. станції (РФ, 1916– 21); у Тифліс. політех. інституті (1921–24); проф. ботаніки Хар-ків. с.-г. інституту (1924–30) та проф. ґрунтознавства Київ. меліоратив. інституту (1930–33); проф. ґрунтознавства, завідувач кафедри географії ґрунтів Моск. університету (1933–60). Наук. діяльність почав як геоботанік і флорист-систематик, гол. чином з вивчення рослинності і флори Новоузен. пов. Самар. губ. Вивчав засолені ґрунти (солонці та солончаки) та їх генезис, результати дослідж. яких узагальнив у монографії «Засоленные почвы, их происхождение, состав и способы улучшения» (1924). Низку пізніших публікацій присвятив засоленим ґрунтам України, Азербайджану, США тощо. Досліджував також рослинність пісків. Займався питаннями класифікації ґрунтів, зокрема засолених, фізикою та географією ґрунтів, розробляв методики ґрунт. досліджень і великомасштаб. картування ґрунтів. В. — автор підручника «Ботаніка» (Х., 1928), який був неодноразово перевиданий; співред. ж. «Почвоведение». За власною методикою разом із Г. Маховим зібрав колекцію ґрунтів України, що була представлена на 1-му Міжнар. ґрунтознавчому конгресі у Вашинґтоні. Запропонував нові індекси генет. горизонтів ґрунтів — H, E, I, P та ін. (замість А, В, С; 1928), які стали загальноприйнятими у ґрунтознавців України.

Завантажити статтю