Вільнер Володимир Бертольдович
ВІ́ЛЬНЕР Володимир Бертольдович (09(21). 03. 1885, м. Гродно, нині Білорусь — 09. 08. 1952, Київ) — режисер, педагог. Народний артист УРСР (1940), засл. арт. РРФСР (1935). Закін. приватні драм. курси (1910), С.-Петербур. університет (1912). Працював у Новому драм. театрі (С.-Петербург, 1911–12), у театрах Москви (1924–26, 1931–34), Ростова-на-Дону (1934–36), Ленінграда (нині С.-Петербург, 1937– 38), Куйбишева (нині Самара, 1942–44), Моск. дирекції фронтових (згодом гастрол.) театрів (1944–47); в Україні — у трупі М. Синельникова (Харків, 1918– 20), Харків. ТЮГу (1922–24), Одес. держдрамі (1926–28), Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка (1938–41). Очолював Київ. рос. драм. театр (1928–31) та Київ. театр муз. комедії (1947– 50). Викладав від 1927 (від 1947 — проф. Київ. інституту театр. мистецтва). На Одес. кіностудії ВУФКУ зняв фільми «Беня Крик» (1926), «Цемент» (1927), «Очі, які бачили» (1928).
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Яблуневий полон» І. Дніпровського (1928), «Перша Кінна» В. Вишневського (1930), «Ревізор» М. Гоголя (1938), «Остання жертва» О. Островського (1939), «Багато галасу з нічого» В. Шекспіра (1940), «Вільний вітер» І. Дунаєвського (1947).
Завантажити статтю
Людина 
