Вільний час
ВІ́ЛЬНИЙ ЧАС — частина позаробочого часу людини, не зайнятого проблемами підтримання повсякденної життєдіяльності. Межі В. ч. визначаються на основі виявлення у складі заг. часу життєдіяльності людини власне робочого та неробочого часу та виділення у складі останнього різних елементів зайнятого (невільного) часу. При цьому враховується психол. налаштованість людини на звільнення від повсякден. проблем, оскільки В. ч. не може бути часом суб’єктивно-психол. напруження внаслідок нерозв’язуваності цих проблем. В. ч., як одна з визначал. характеристик сучас. розвинених суспільств, відрізняється великою складністю і наповнюється різноманіт., часто дуже суперечливим змістом. У розвинених країнах проблема В. ч. перетворюється на проблему заг.-культур. розвитку суспільства та міри його свободи. Розрізняють дві осн. функції В. ч.: відтворення сил людини, розтрач. у процесі праці та ін. обов’язк. занять; духов. і фіз. розвиток індивіда (реалізація творчих потенцій людини). Як соц.-істор. категорія В. ч. характеризується трьома осн. параметрами: обсягом (величиною), структурою та змістом. Обсяг В. ч. залежить від величини часу праці, що є характер. для конкрет. суспільства, тобто від заг. величини неробочого часу. В. ч. визначається залежно від кількості витраченого часу на необхідні побутові потреби, транспорт тощо, тому в сучас. суспільстві він значною мірою залежить від рівня організації побуту та комунікацій. Залежно від завдань дослідження, В. ч. розподіляють на певну кількість структур. елементів. Якщо за основу вивчення В. ч. взяти його характеристику з боку можливості розвитку творчих потенцій особистості, можна отримати низку складових, що власне й утворюють структуру В. ч., серед них — активна творча діяльність; навчання, самовиховання та самоосвіта; культурне (духовне) споживання, яке має індивідуал. (читання книжок, газет) та публічно-розважал. (кіно, театри, музеї) характер; фіз. заняття (спорт); любител. заняття (гоббі); гра з дітьми; товариські зустрічі, спілкування з людьми; пасив. відпочинок, а також витрати часу на деструктивно-антикультурні дії (алкоголізм, наркоманія). Збільшення позитив. частини В. ч. залежить як від переорієнтації його внутр., змістов. можливостей, так і від збільшення обсягу В. ч., створення потужної матеріал.-тех. бази дозвілля, розвитку самодіял. активності людей. У розвинених країнах сусп. формою структуризації В. ч. є сукупність добровіл. недерж. неприбутк. організацій, які об’єднують людей за їх уподобаннями і виступають засобом міжособистіс. комунікації та взаємодопомоги. Змістом В. ч. є конкретні заняття людей та їх якість, яка визначається відповідно до морал.-етич. норм суспільства. Соц.-психол. характеристики В. ч. виступають на перший план у кризові етапи розвитку суспільства, коли власне вільним час люд. життя може бути визнаний лише у випадку наявності особистіс. настанов на незалежність від непередбачуваних колізій соц. розвитку. На еволюційно-безкризових етапах сусп. розвитку наявність (чи відсутність) дії таких настанов пов’язана лише з колізіями особистого життя індивіда, внаслідок чого однією з необхід. умов якісного використання В. ч. стає психол. налаштованість на вироблені культурою прогресивні форми його проведення та суб’єктивне вміння розділяти час розв’язання проблем, підтримання повсякден. життєдіяльності і власне В. ч.
Завантажити статтю
