Корабльов Василь Миколайович
КОРАБЛЬО́В Василь Миколайович (12(24). 04, за ін. даними — 01(13). 01. 1873 чи 20. 12. 1872(01. 01. 1873), Полтава або с. Криштопівка Павлогр. пов. Катеринослав. губ., нині Близнюків. р-ну Харків. обл. — 14. 02. 1936, Алма-Ата, нині Алмати) — педагог, журналіст. Закін. Ніжин. класичну гімназію (1893), С.-Петербур. університет (1897). Вивчав слов’ян. мови на Балканах, зазнав переслідувань з боку австро-угор. поліції за пропаганду слов’янофіл. ідей. Від кін. 1890-х рр. учителював у С.-Петербурзі; водночас від 1902 редагував «Известия Санкт-Петербургского славянского благотворительного общества» (від 1904 — «Славянские известия»), від 1906 — пом. гол. ред. г. «Правительственный вестник», від 1907 — секр. С.-Петербур. слов’ян. добродій. товариства. Багато подорожував. У рос. часописах і зарубіж. пресі вміщував нариси, огляди, рецензії, мандрівні нотатки, зокрема текст про бібліотеку та музей Нар. дому в Львові. Контактував з Галицько-руською матицею. Перекладав твори серб. письменника Б. Нушича («Сербские рассказы», 1903, «Хаджи Лойя», 1912; обидві — С.-Петербург). Досліджував літ. спадщину О. Пушкіна, О. Кольцова, М. Гоголя, В. Жуковського, І. Нікітіна, Г. Успенського, В. Гаршина, А. Чехова, М. Некрасова, Ф. Достоєвського, В. Соловйова, письменників із родини Аксакових та ін. Від 1912 читав лекції у Практич. сх. академії (С.-Петербург); від 1913 — у С.-Петербур. істор.-філол. і Жін. пед. інститутах; від 1915 — інспектор Петрогр. навч. округу (нині С.-Петербург). Уклав хрестоматію «Образцы сербохорватской литературы» (С.-Петербург, 1914), посібник «Образцы чешского литературного языка» (Петроград, 1915). Від 1921 — завідувач кафедри пд. слов’ян Ленінгр. університету (нині С.-Петербург); від 1923 — проф. Ленінгр. інж.-екон. інституту. 1931 став одним із фундаторів, ученим секр. Інституту слов’янознавства АН СРСР; від 1933 — чл. президії, зав. соц.-побут. сектору Локал. бюро Секції наук. працівників при АН СРСР, голова Укр. наук. товариства у Ленінграді (готував матеріал до «Наукового збірника», запроектованого попередником цієї організації — Товариством дослідників укр. історії, письменства та мови). 3 січня 1934 заарешт., за звинуваченням у приналежності до Рос. нац. партії засудж. до 10-ти р. таборів. Засланий до Казахстану. Реабіліт. 1956.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Малорусский или общерусский язык? // Славян. век. 1900. № 6; События в Македонии и Старой Сербии. С.-Петербург, 1903; Буковина и Угорская Русь // Славян. изв. 1904. № 1; Черногорская конституция // Там само. 1906. № 1; Славянское племя. С.-Петербург, 1907; Босния и Герцеговина. С.-Петербург, 1908; Литературные заметки. С.-Петербург, 1908; Прародина славян // Славян. изв. 1908. № 7; Из культурной жизни Албании. С.-Петербург, 1909; Критик-реалист: К пятидесятилетию со дня смерти Н. А. Добролюбова. С.-Петербург, 1911; Ломоносов. С.-Петербург, 1911; Т. Г. Шевченко // Правительствен. вест. 1911, 26 фев.; Славянский мученик Ян Гус из Гусинца. Петроград, 1915; Об Э. Э. Эссене // Крас. летопись. 1931. № 3; Украинский вопрос в прошлом и русские академики // Вест. АН СССР. 1933. № 5.
Рекомендована література
- Перечень литературных и научных работ В. Н. Кораблева с 1894 по конец 1911 года. [С.-Петербург, 1912]; Ашнин Ф. Д., Алпатов В. М. «Дело славистов»: 30-е годы. Москва, 1994;
- Дудко В. І. Проспект невиданого збірника Товариства дослідників української історії, письменства та мови у Ленінграді // КС. 1997. № 1/2.