ВІ́НКЛЕР Олександр Адольфович (19. 02(03. 03). 1865, Харків — 06. 08. 1935, м. Без­ансон, Франція) — піаніст, композитор, педагог. Учасник Бєляєв. гуртка (С.-Петербург). Закін. муз. училище Харків. від­діл. РМТ (1886; кл. І. Слатіна), юрид. факультет Харків. університету (1887). Грі на фортепіано навч. у В. Дювернуа (Париж) і Т. Лешетицького (Ві­день), композиції — у К. Навратіла (Ві­день). 1890–96 працював у Харкові: викладав гру на фортепіано в Ін­ституті шляхет. дівчат, муз. училищі. Ви­ступав у камер. концертах. 1896–1924 — викладач (від 1909 — проф.) С.-Петербур. (згодом Петрогр.) консерваторії. Одночасно від 1907 — муз. критик г. «Санкт-Петербургские новости». Від 1925 жив у Без­ансоні, де викладав у консерваторії. Твори В. пере­важно оркестрові (увертюра-фантазія «У Бретані», «Варіації на фінську тему для скрипки з орке­стром») та камерно-інструм. (струн­ний квартет opus 7, Бєляєв. премія, 1897; соната для фортепіано та варіації для 2-х фортепіано, премія ім. М. Глінки, 1916). Автор пере­кладень для фортепіано в 4 руки творів рос. композиторів. Серед учнів — І. Віленський, С. Прокофʼєв.