Вінс Пауль

ВІНС Пауль (Wiens Paul; 17. 08. 1922, м. Кьоніґсберґ, нині Калінін­град, РФ — 06. 04. 1982, Берлін) — німецький письмен­ник, сценарист, пере­кладач. Нац. премія НДР (1959), Літ. премія ім. Г. Гайне (1962) та ін. Дитинство провів у Берліні. Пере­слідуваний нацистами через євр. походже­н­ня, 1933 емігрував разом із батьками (Швейцарія, Італія, Франція, Англія). Студіював філософію та економіку в Лозан­ні й Женеві (1939–42); у Відні заарешт. за «морал. роз­клад Вермахту», увʼязн. у концтаборі Оберланцендорф (1943–45). Від 1945 учителював у Відні; 1947–50 — ред. і пере­кладач видавництва «Aufbau Verlag» у Сх. Берліні (НДР), від­так — вільний письмен­ник. 1982 — гол. ред. ж. «Sinn und Form». В. — пред­ставник традиц. соціаліст. літ-ри. Його поезіям притаман­ні пісен­ні та баладні риси, природність вислову та інтонації, версифікац. майстерність. Автор зб. віршів «Begeistert von Berlin» («Захоплений Берліном», 1951; спів­авт.), «Beredte Welt» («Промовистий світ», 1953), «Nachrichten aus der Dritten Welt» («Пові­домле­н­ня з третього світу», 1957), «Neue Harfenlieder» («Нові пісні арфи», 1966; у манері австр. поета пізнього середньовіч­чя О. фон Волкенштайна), «Dienstgeheimnis. Ein Nächtebuch» («Службова таємниця. Нічна книжка», 1968). Сценічна ораторія «Ein Denkmal für Dascha» («Памʼятник Даші», 1960) на музику В. Шоора — поет. втіле­н­ня образу молодої рос. жінки. Також у доробку В.: зб. оповідань і новел «Die Haut von Paris» («Оболонка Парижа», 1960), «Lucia Temi, oder Der aufgeschobene Weltuntergang» («Лючія Темі, або Від­строчений кінець світу», 1961), кіносценарії «Genesung» («Одужа­н­ня», 1956), «Matrosenlied» («Пісня матросів», 1958), «Sonnensucher» («Шукач сонця», 1958; усі — у спів­авт.), книги для дітей та юнацтва. Ви­брані вірші уві­йшли до кн. «Vier Linien aus meiner Hand» («Чотири лінії моєї руки», 1972). В. здійснив високохудожні пере­клади поезії П. Елюара, Л. Араґона, Н. Хікмета, В. Маяковського, С. Маршака, О. Твардовського, китай. письмен­ників. Уклав антологію болгар. лірики 20 ст. «Blaue Feuer. Moderne bulgarische Lyrik» («Блакитні вогні: Сучасна болгар. лірика», 1960). Написав післямову до нім. ви­да­н­ня кн. «Eine Handvoll Hoffnung» («Пригорща надії», Берлін, 1972) М. Бажана, куди уві­йшли пере­кладені ним вірші «Боги Ел­лади», «Сіль» та поет. цикл «Чотири оповіда­н­ня про надію» («Варіації на тему Р. М. Рільке»), низка поезій В. присвячена укр. поетові («Умань», «Панфутурист», «По­двійна романтика», «Бажан і Бехер» та ін.). Укр. мовою окремі вірші В. пере­клав Л. Горлач.

Завантажити статтю