Віньковський В’ячеслав Іванович
ВІНЬКО́ВСЬКИЙ В’ячеслав Іванович (26. 05. 1950, с. Маниківці Михайлів., нині Деражнян. р-ну Хмельн. обл.) — майстер художньої кераміки. Чоловік М. Росул. Заслужений художник України (2009). Лауреат Нац. симпозіуму гончарства «Опішня–2000», Національного конкурсу з кераміки «За декоративність» (2008), обл. премії у галузі образотвор. мист ва ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (2019). Член НСХУ (1993). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1981; викл. Б. Горбалюк, В. Панасик, Г. Янко). Від 1989 — викладач Ужгород. дит. школи мистецтв. Голова секції ужитк. мистецтва Закарп. організації НСХУ (від 2000). Учасник обл., всеукр. та міжнар. мистецьких виставок від 1985. Персон. — в Ужгороді (1995, 1998– 99), Києві (2002), Хмельницькому (2004), Львові (2005). Працює у галузях кераміки та анімаліст. скульптури у співавт. з дружиною. Захоплення архаїч. давниною, витоками ассирій.-єгипет. скульптури призвело до створення «олюдненої» декор. скульптури. Митець експериментує з масою, сполуками форм, включенням у композицію кольору та геом. декору. Роботи зберігаються у Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл., Закарп. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Єгипетська корова», «А ось і я» (обидва — 1993), «Птахи», «Ностальгія» (обидва — 1994), «Анубіс» (1995), «Ківі» (1997), «Викрадення Європи» (1999), «Мамонт», «Птахи моїх предків», «Семаргл» (усі — 2000), «Бізон», «Шумер», «Вавилонець», «Вартовий землі слав’янської» (усі — 2001), «Колесо часу» (2002).
Рекомендована література
- Панчук Н. Животворна глина // Тиса. 1994. № 3, 4;
- Художники Закарпаття: Альбом. Уж., 2000;
- Андрущенко О. З глини постали — в глину підемо // Укр. керамол. журн. 2002. № 1, 2;
- Художники Закарпаття: До 75-річчя Закарпатської організації НСХУ. Уж., 2021.