Вірґінія Юлія
ВІРҐІ́НІЯ Юлія (Virginia Julia; справж. — Scheuermann Fould Laengsdorf, Шойєрман-Фульд-Ленґсдорф; 01. 04. 1878, м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина — 23. 04. 1942, там само) — німецька поетеса, перекладачка, скульпторка. За фашист. режиму зазнала переслідувань. Автор зб. лірич. віршів «Primitien» («Перший ужинок», 1903), «Sturm und Stern» («Буря і зірка», 1905), упорядкувала «Tagebuchbltter von Maria Bashkirtseff und Briefwechsel mit Guy de Maupassant» («Щоденник Марії Башкирцевої та її листування з Ґі де Мопассаном», 1906), антологію «Frauenlyrik unserer Zeit» («Сучасна жіноча лірика», 1907).
Переклала поезії Т. Шевченка «Заповіт», «Сонце заходить, гори чорніють», «Тече вода в синє море», що увійшли до зб. «Freiheit und Arbeit» («Свобода і праця», Лозанна, 1910). Видала у своєму перекладі зб. «Ausgewhlte Gedichte von Taras Schewtschenko» («Вибрані вірші Тараса Шевченка», Ляйпциґ, 1911), до якої увійшли твори «Тече вода в синє море», «Віє вітер, віє буйний», «Ой одна я одна», «Садок вишневий коло хати», Огні горять», «Заповіт», «Кавказ», «Ой чого ти почорніло», «Сон» («На панщині пшеницю жала») та ін. Авторка вступ. статті до повісті Т. Шевченка «Художник» (Ляйпциґ, 1912). Наголошувала на заг.-люд. значенні творчості Т. Шевченка. Скульптурні роботи В. зберігаються у музеях Мюнхена та Франкфурта-на-Майні.
Рекомендована література
- Олянчин Д. Про Юлію Вірґінію — перекладачку поезій Т. Шевченка на німецьку мову: З нагоди 20-річчя з дня її смерті // Шлях перемоги. Мюнхен. 1962, 29 квіт.;
- 13, 20, 27 трав.;
- Погребенник Я. Юлія Вірґінія — перекладачка й популяторизаторка творчості Шевченка в Німеччині // Зб. пр. 18-ї наук. шевченків. конф. К., 1971.