Розмір шрифту

A

Вірменська Апостольська церква (ВАЦ)

ВІРМЕ́НСЬКА АПО́СТОЛЬСЬКА ЦЕ́РКВА (ВАЦ) Належить разом з Еритрейською, Ефіопською, Коптською та Сирійською до найдавніших християн. давньосх., або дохалкедон. (монофізит.) Церков, що догматично й організаційно сформувалася у 5–6 ст. у пд.-сх. регіонах Рим. імперії. Всі вони є автокефал. етнонаціональними Церквами; ви­знають ріше­н­ня лише перших трьох Вселен. соборів, Ніко-Кон­стантинопольський Символ віри, сотеріолог. доктрину християнства і вважають Христа Боголюдиною. Джерелами віровче­н­ня для них є Святе Письмо, праці отців Церкви, зокрема кап­падокійців та богословів Олександрій. школи.

Згідно з пере­казами, вже у 1 ст. християнство у Вірменії започаткували апостоли св. Фад­дей та св. Варфоломей. 301 Вірменія стала першою країною, де християнство одержало статус держ. релігії. Це сталося завдяки діяльності св. Григорія Просвітителя, який після висвяче­н­ня на єпис­копа Вірменії від­новив церк. ієрархію в державі і заклав фундамент для роз­будови Церкви (сформував канони, будував храми, від­кривав перші вірм. школи тощо). До 5 ст. богослужі­н­ня у Вірменії від­бувалося сирій. та грец. мовами. У 403–406 архімандрит Месроп Маштоц створив вірм. абетку, що зробило можливим пере­клад Біблії та осн. праць провід. християн. богословів 1–4 ст. вірм. мовою. Догматика та культові особливості ВАЦ в осн. рисах склалися у 4–7 ст. Згідно з віровче­н­ням ВАЦ, Ісус Христос — Боголюдина, чия природа є єдиною, але складається з Божествен­ної та Людської; його люд. природа подібна до загальнолюдської, але без гріха. Найсут­тєвіші з обрядових рис: влас. церк. календар, святкува­н­ня Богоявле­н­ня — Різдва Христового та Хреще­н­ня в один день, євхаристія на пісному хлібі та нерозбавленому водою вині, Пере­довий піст тощо. Викори­ста­н­ня ікон у вірм. храмах обмежене. ВАЦ ви­знає шість, а не сім таїнств: хреще­н­ня, причастя, миропомаза­н­ня, покая­н­ня, священство та шлюб. Оливопомаза­н­ня надається при остан. сповіді та причасті, значе­н­ня окремого таїнства не має.

Організаційно ВАЦ складається з білого (шлюбного) та чорного (без­шлюбного) духовенства. Вища ієрархія ВАЦ формується з пред­ставників чорного духовенства. Очолює ВАЦ Верхов. Патріарх-Католікос всіх Вірмен, якого обирає церк. собор пожит­тєво (нині ним є Святійший Гарегін ІІ). Його престол, засн. 301 св. Григорієм Просвітителем, знаходиться у Св. Ечміадзіні. В юрисдикцію Святоечміадзін. Католікосату входять всі вірмени, які проживають на тер. колиш. СРСР, а також вірмени з діаспори (бл. 5 млн віруючих). Раніше до Святоечміадзін. Католікосату належали Грузинський та Агванський престоли. Перший 7 ст. прийняв Халкедон. собор і від­ділився від Вірм. Церкви. Агванський Католікосат про­існував до 1813, коли він, згідно з ріше­н­ням Рос. уряду, отримав статус митрополії. Другий за значе­н­ням Католікосат Великого Дому Кілікійського засн. 1446, очолює Католікос Великого Дому Кілікійського. Протягом століть його Престол знаходився у столиці Кілікії Сісі, але після геноциду вірмен 1920 неодноразово пере­їжджав, поки не осів 1930 в Антеліасі (Ліван). Його ниніш. Предстоятель — Святійший Арам І. Вірм. Патріархат Єрусалима засн. у 7 ст. Кількість вірм. монастирів у Єрусалимі 6 ст. досягала 70. До серед. 6 ст. вірмени були під юрисдикцією православ. єрусалим. Патріарха, але коли той ви­знав ріше­н­ня Халкедон. собору, Вірм. Церква від­окремилася від нього і заснувала власне патріаршество, яке очолив Патріарх Вірменський Єрусалимський. У наш час Престол знаходиться у монастирі св. Якова в Єрусалимі. Вірм. Патріархат Кон­стантинополя, засн. 1461, — у Стамбулі; його очолює Патріарх Кон­стантинопольський.

У 10–11 ст. виникли чисельні вірм. центри не лише в Криму та Києві, а й по ін. землях Київ. Русі. У Києві в домонгол. період засн. єпархію ВАЦ на чолі з єпис­копом, кафедрал. вірм. собор Успі­н­ня Пресвятої Богородиці знаходився на Подолі. Після татаро-монгол. навали центр реліг. життя вірмен України пере­містився до Львова. Львів. вірм. колонія була однією з найпотужніших на землях України. 1363 у Львові почалося будівництво гол. святині вірмен України і кафедрал. собору Успі­н­ня Пресвятої Богородиці. Роком пізніше створ. єпарх. осередок вірмен Русі та Валахії, які отримали 1367 від короля Казимира Великого право реліг. самоврядува­н­ня. 1388 Львів. єпархії під­порядковувалися вірмени Польщі, Литви, Молдавії та Волощини. Камʼянець-Поділ. парафія мала свого єпис­копа і тривалий час була другою за значе­н­ням серед вірмен Речі Посполитої. На поч. 16 ст., крім цих парафій, реліг. осередки вірмен існували також у Києві, Луцьку, Снятині, Язловці та Замості. На­прикінці 17 ст. (коли від­булася оста­н­ня хвиля пере­селе­н­ня вірмен до пд.-сх. воєводств Речі Посполитої) виникли вірм. парафії в Тисмениці, Городенці та Бережанах. Вірм. громади Сх. та Центр. України під­порядковувалися Київ. єпис­копу, від 1622 — Львівському. 1660 після ратифікації Пере­яслав. угод за указом моск. царя вірмен вигнали з Києва за під­тримку геть­мана І. Виговського. У Криму в 17–19 ст. пере­важали громади ВАЦ, хоча були і вірмено-католицькі. Приходи ВАЦ існували у Криму до 1944, коли рад. уряд депортував усіх вірмен Криму. У 1920-і рр. продовжували функціонувати і навіть утворювалися нові парафії ВАЦ на землях Центр. та Сх. України, зокрема в Мелітополі, Харкові, Маріуполі, Одесі. Короткий сплеск реліг. активності вірмен припинився 1930. На укр. землях, що входили до складу СРСР, залишилося дві вірм. парафії з діючими церквами в Одесі та Харкові. 1938 керівника укр. єпархії ВАЦ о. Агбаряна роз­стріляли. До 1991 на землях України не існувало жодних реліг. осередків ВАЦ. 1991 у Львові та в ін. містах України офіційно зареєстровано вірм. реліг. громади; почалося від­новле­н­ня єпарх. структури. 1997 укр. єпархія ВАЦ одержала канонічне ви­зна­н­ня. 2001 керівником укр. єпархії з центром у Львові став архі­єпис­коп Григоріс Буніатян. ВАЦ в Україні пере­дано в довго­строкову оренду церкви св. Саркіса 1408 та св. Архангелів 13 ст. у Феодосії, церкву св. Миколи 1817 у Євпаторії, церкву св. Діви Ріпсіме 1905–17 у Ялті. Збудовано вірм. церкву св. Григорія Просвітителя в Одесі (1994), капличку св. Якова у Сімферополі (1997), церкву Сурб-Хач у Макіївці (1999), закінчується будівництво нового храму ВАЦ у Харкові. Повернуто один із най­старіших вірм. осередків Криму і монастир. комплекс Сурб-Хач. Вірменам Львова пере­дано кафедрал. собор Успі­н­ня Пресвятої Богородиці. Станом на 2004 в Україні зареєстровано 20 реліг. громад ВАЦ, зокрема у Львові, Білгород-Дністровському, Дні­пропетровську, Донецьку, Києві, Макіївці, Миколаєві, Одесі, Сумах, Харкові та в Криму (Євпаторія, Сімферополь, Феодосія, Ялта); 3 неділ. школи та 14 священ­нослужителів.

І. Я. Гаюк

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2023
Том ЕСУ:
4
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Святині
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
34716
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
473
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 1 057
  • середня позиція у результатах пошуку: 10
  • переходи на сторінку: 3
  • частка переходів (для позиції 10): 14.2% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

Вірменська Апостольська церква (ВАЦ) / І. Я. Гаюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005, оновл. 2023. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-34716.

Virmenska Apostolska tserkva (VATs) / I. Ya. Haiuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2005, upd. 2023. – Available at: https://esu.com.ua/article-34716.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору