Корбан Володимир Іванович
КО́РБАН Володимир Іванович (Корбан Уладзімір Іванавіч; 12(25). 08. 1910, м. Барань, нині Вітебської обл., Білорусь — 30. 11. 1971, Мінськ) — білоруський байкар, сатирик. Учасник другої світової війни. Освіта середня. Працював на заводах Мінська, Барані, Ленінграда (нині Санкт-Петербург), Ліди (Гродненської обл., нині Білорусь), Орші (Вітебської обл.). 1952–71 — у часописі «Вожык» (Мінськ): від 1967 — головний редактор. Друкувався від 1945. Писав байки, сатиричні і гумористичні поезії, віршовані фейлетони, гуморески, жартівливі оповідання. Байки та вірші К., органічно повʼязані з народною сатирою, відзначаються актуальністю тематики. Автор збірок «Мы іх ведам: байкі і вершы» (1950), «Байкі» (1953), «З вецярком» (1957), «Дакладныя прыкметы» (1958), «Дзе гэта вуліца» (1961), «Не на сваім месцы» (1965), «Свінні ў рэпе» (1968), «Дземʼянава юшка», «Шклянка чаю» (обидві — 1970), «Закаханы Морж» (1972), «Выбранае» (1976); збірок гумористичних оповідань «Да цёшчы на бліны» (1963); збірок віршів і байок для дітей «Янка і санкі» (1957), «Пра жывёл і пра звяроў», «Учора, сёння і заўжды» (обидві — 1963), «Суседні двор» (1967). Посмертно опубліковано збірки «Дзядзькава крыўда: Апавяданні, гумарэскі, турысцкія замалёўкі» (1982), «Не на сваім месцы» (1990). Усі зазначені книги видано у Мінську. Переклав деякі твори Лесі Українки, П. Тичини, М. Нагнибіди, С. Олійника, Т. Масенка, О. Ющенка, В. Івановича та ін. Окремі твори К. українською мовою переклали С. Олійник, П. Глазовий, А. Косматенко, П. Красюк, Д. Білоус, В. Лагода, Д. Молякевич, Ю. Кругляк, О. Жолдак.
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — Тонна попелу. 1964; [Вірші] // Білорус. рад. поезія: антологія. Т. 2. 1971 (обидві — Київ).