КО́РБАН Володимир Іванович (Корбан Уладзімір Іванавіч; 12(25). 08. 1910, м. Барань, нині Вітеб. обл., Білорусь — 30. 11. 1971, Мінськ) — білоруський байкар, сатирик. Учасник 2-ї світової вій­ни. Освіта середня. Працював на заводах Мін­­ська, Барані, Ленін­града (нині С.-Петербург), Ліди (Гроднен. обл., нині Білорусь), Орші (Вітеб. обл.). 1952–71 — у часописі «Во­­жык» (Мінськ): від 1967 — гол. ред. Друкувався від 1945. Писав байки, сатир. і гуморист. поезії, віршов. фейлетони, гуморески, жартівливі оповіда­н­ня. Байки та вірші К., органічно по­­вʼязані з нар. сатирою, від­значаються актуальністю тематики. Автор зб. «Мы іх ведам: байкі і вершы» (1950), «Байкі» (1953), «З вецярком» (1957), «Даклад­­ныя прыкметы» (1958), «Дзе гэта вуліца» (1961), «Не на сваім мес­­цы» (1965), «Свін­ні ў рэпе» (1968), «Дземʼянава юшка», «Шклянка чаю» (обидві — 1970), «Закаханы Морж» (1972), «Вы­бранае» (1976); зб. гуморист. оповідань «Да цёш­­чы на бліны» (1963); зб. віршів і байок для дітей «Янка і санкі» (1957), «Пра жывёл і пра звя­­роў», «Учора, сёння і заўжды» (обидві — 1963), «Суседні двор» (1967). Посмертно опубл. зб. «Дзя­­дзькава крыўда: Апавя­дан­ні, гумарэскі, турысцкія зама­­лёўкі» (1982), «Не на сваім мес­­цы» (1990). Усі за­значені книги ви­дано у Мінську. Пере­клав деякі твори Лесі Українки, П. Тичини, М. Нагнибіди, С. Олійника, Т. Масенка, О. Ющенка, В. Івановича та ін. Окремі твори К. українською мовою пере­клали С. Олійник, П. Глазовий, А. Косматенко, П. Красюк, Д. Білоус, В. Лагода, Д. Молякевич, Ю. Кругляк, О. Жолдак.