Корбан Володимир Іванович

КО́РБАН Володимир Іванович (Корбан Уладзімір Іванавіч; 12(25). 08. 1910, м. Барань, нині Вітеб. обл., Білорусь – 30. 11. 1971, Мінськ) – білоруський байкар, сатирик. Учасник 2-ї світової вій­ни. Освіта середня. Працював на заводах Мін­­ська, Барані, Ленінграда (нині С.-Петербург), Ліди (Гроднен. обл., нині Білорусь), Орші (Вітеб. обл.). 1952–71 – у часописі «Во­­жык» (Мінськ): від 1967 – гол. ред. Друкувався від 1945. Писав байки, сатир. і гуморист. поезії, віршов. фейлетони, гуморески, жартівливі оповідання. Байки та вірші К., органічно по­­в’язані з нар. сатирою, відзначаються актуальністю тематики. Автор зб. «Мы іх ведам: байкі і вершы» (1950), «Байкі» (1953), «З вецярком» (1957), «Даклад­­ныя прыкметы» (1958), «Дзе гэта вуліца» (1961), «Не на сваім мес­­цы» (1965), «Свінні ў рэпе» (1968), «Дзем’янава юшка», «Шклянка чаю» (обидві – 1970), «Закаханы Морж» (1972), «Выбранае» (1976); зб. гуморист. оповідань «Да цёш­­чы на бліны» (1963); зб. віршів і байок для дітей «Янка і санкі» (1957), «Пра жывёл і пра звя­­роў», «Учора, сёння і заўжды» (обидві – 1963), «Суседні двор» (1967). Посмертно опубл. зб. «Дзя­­дзькава крыўда: Апавяданні, гумарэскі, турысцкія зама­­лёўкі» (1982), «Не на сваім мес­­цы» (1990). Усі зазначені книги видано у Мінську. Переклав деякі твори Лесі Українки, П. Тичини, М. Нагнибіди, С. Олійника, Т. Масенка, О. Ющенка, В. Івановича та ін. Окремі твори К. українською мовою переклали С. Олійник, П. Глазовий, А. Косматенко, П. Красюк, Д. Білоус, В. Лагода, Д. Молякевич, Ю. Кругляк, О. Жолдак.

Тв.: укр. перекл. – Тонна попелу. 1964; [Вірші] // Білорус. рад. поезія: антологія. Т. 2. 1971 (обидві – Київ).

Літ.: Казека Я. Няходжанай дарогай. Мінск, 1973.

В. М. Лебедєва

Основні твори

укр. перекл. – Тонна попелу. 1964; [Вірші] // Білорус. рад. поезія: антологія. Т. 2. 1971 (обидві – Київ).

Рекомендована література

1. Казека Я. Няходжанай дарогай. Мінск, 1973.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю