КОРБІО́ Симона (Corbiau Simone; 1900, за іншими даними — 1901, м. Лювен, Бельгія — 27. 09. 1974, Лондон) — бельгійська художниця, французькомовний мистецтво­знавець і літературний критик. Із науковою метою 1927–28 від­відала СРСР; ви­вчаючи словʼянські мистецтво, кіль­ка місяців працювала в Україні. Однією з перших серед західноєвропейських мистецтво­знавців високо оцінила творчість Т. Шевченка у роз­ділі «Lʼart ukrainien» («Українське мистецтво») // «La Nervie», 1928, № 4/5 (Брюс­сель–Париж), на­звавши його «великим національним поетом», «натхнен­ним спів­цем України, національним сурмачем»; написала про над­звичайно складну долю Кобзаря, наголосивши, що «перш, ніж вия­­вився його поетичний геній, був художником…»; процитувала кілька рядків із «Пролога» поеми «Мойсей» І. Франка. Доповнивши роз­діл новими матеріалами, на­друкувала ґрунтовнішу роз­відку у паризькому двотижневику «LʼUkraine Nouvelle» (1929, № 1–6), бюлетені української секції Товариства друзів Радянського Союзу (тут вміщувала також матеріали з роз­витку українського образотворчого мистецтва). К. порушувала пита­н­ня роз­вою українського мистецтва 1920–30-х рр., за­значаючи, що сучасний український живопис — «продовже­н­ня давніх традицій»; акцентувала на тих явищах в українському мистецтві, які сприяли збережен­ню й роз­витку місцевих художніх рис; роз­глядала культурні звʼязки України з іншими народами, зокрема французьким. У мистецтво­знавчих публікаціях звер­тала особливу увагу на мистецтво М. Бойчука та його учнів, під­креслюючи, що вони від­роджують монументальні фрескові мистецтво, роз­­виваючи народні традиції. Високу оцінку дала сучасній українській графіці, зокрема Г. Нарбуту як новаторові у справі книжкового оформле­н­ня в Україні. Її ста­т­тями про українське образотворче мистецтво зацікавилися у видавництвах і журналах, які видавали французькою, фламандською та англійською мовами. К. подала окремі факти про озна­йомле­н­ня бельгійських глядачів із кіно­стрічками О. Довженка.