ВІ́ТЕР — рух повітря від­носно земної поверх­ні внаслідок нерівномірного роз­поділу атмо­сферного тиску. Зміни атмо­сфер. тиску характеризуються барич. градієнтом. На рух повітря впливають також сили тертя (у призем. шарі), сила Коріоліса (у Пн. пів­кулі повітр. маси від­хиляються праворуч, у Пд. — ліворуч) та від­центрова. В. характеризується швидкістю (вимірюють у м/с, км/год., вузлах або балах) і напрямом, який ви­значають за частиною горизонту у румбах або градусах кута. В. із швидкістю 5–8 м/с вважають помірним, 15 м/с і понад — сильним, понад 20–25 м/с — штормовим, понад 30 м/с — ураганом. Роз­різняють великомас­штабні повітр. течії і В. місцеві. На території України вісь найвищого атмо­сфер. тиску проходить по лінії Луганськ — Дні­пропетровськ — Кишинів. На Пн. від неї пере­важають зх. В., на Пд. — східні. У холодний період року на Пн. від осі дмуть зх., пд.-зх. й пд. В., на Пд. — сх. й пн.-сх. В. У теплі періоди напрям В. на всій тер. України однотиповий — пере­важають пн.-зх. В., лише на Пд. — сх. й пд.-сх. Швидкість В. у холод. період під­вищена і становить 2–4 м/с, у прибереж. р-нах — 5–7 м/с, у гірських — 7–8 м/с, у теплий період на значній частині тер. країни — 1–3 м/с, у прибереж. і гірських р-нах — 4–5 м/с. Ураган­ні В., зокрема в Укр. Карпатах, су­проводжуються вітровалом, у пд. р-нах України за певних погод. умов бувають суховії і пилові бурі.