ВІТКО́ВСЬКИЙ Вєслав (Witkowski Wiesław; 07. 01. 1927, Варшава — 25. 02. 2022, м. Краків, Польща) — польський мово­знавець-славіст. Доктор філологічних наук (1963), д-р габіліт. (1969). Закін. Яґел­лон. університет у Кракові (1952), де від 1954 працював: 1973–93 — керівник закладу російської мови (від 1978 — екс­траординар., а від 1992 — ординар. проф.), 1984–93 — директор Ін­ституту сх.-словʼян. філології, 1994–97 — керівник каф. україністики. Автор досліджень про мову староукр. памʼяток, зокрема творів Памви Беринди та І. Галятовського; низки оглядових праць про укр. мову (з фонетики, морфології, синтаксису, діалектології, лексико­графії, ономастики, історії грамат. думки). Ви­вчав мову бачван. русинів. Член ред. наук. ж. «Slavia Orientalis» (від 1975 — за­ступник гол. ред.), «Russian Linguistics», «Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej», «Krakowskie Zeszyty Ukrainoznawcze» та ін. Учасник між­нар. конф. та славістич. кон­гресів у Празі (1968), Києві (1983), Софії (1988), Братиславі (1993). Член багатьох наук. т-в.