Вітковський Лев Іванович
ВІТКО́ВСЬКИЙ Лев Іванович (26. 08. 1931, м. Тула, РФ — 23. 04. 2008, Київ) — живописець. Батько Н. Вітковської. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1980). Член НСХУ (1963). Закін. Київський художній інститут (1958; майстерня О. Шовкуненка), відтоді працює у ньому (нині Нац. академія образотвор. мистецтва і архітектури): викл., від 1982 — професор кафедри живопису та композиції. Осн. роботи — у галузі станк. живопису в традиціях реаліст. мистецтва (жанри — темат. картина, портрет, пейзаж, натюрморт); забарвлені ліризмом і філософічністю. 1999–2000 — у групі художників з реконструкції розписів та орнаментів в інтер’єрі Михайлів. Золотоверхого собору в Києві. Від 1958 — учасник обл., респ., міжнар. мистецьких виставок. Персон. — у Києві (2003). Роботи зберігаються в НХМ, Донец. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Шахтарі» (1960), «Перші будівельники» (1963), «Мирний ранок» (1965), «Калина» (1967), «Пам’ять народна» (1972), «Пам’яті О. Матросова» (1985), «Смерть кореспондента» (1987), «Реквієм великому Кобзарю» (1989), триптих «Нехай душа, як дівчинка, зрадіє» (1992), «Ради Христа» (1993), «Пієта» (1995), «Натюрморт із горобиною» (2001); портрети — Г. Гулевичівни (1997), «Українська жінка», Д. Гнатюка (обидва — 2001), скульптора М. Лисенка (2003).
Рекомендована література
- Л. Вітковський: Альбом. К., 2003.