Вітовський Дмитро Дмитрович
Визначення і загальна характеристика
ВІТО́ВСЬКИЙ Дмитро Дмитрович (псевд. — Гнат Буряк; 08. 11. 1887, с. Медуха, нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл. — 04. 08. 1919, побл. м. Ратібор, Німеччина, нині м. Раціборж, Польща, похов. у Берліні) — військовий і громадський діяч. Батько Я.-Д. Вітовського. Закін. гімназію у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ, 1907). Навч. у Львів. університеті, звідки 1910 був відрахований за участь у студент. антипольс. русі. Закін. юрид. факультет Краків. університету. Від 1911 працював адвокатом у Станіславі. Організовував осередки т-в «Січ» і «Просвіта» на Покутті, брав активну участь у роботі Укр. радикал. партії. Під час 1-ї світової війни командував сотнею і куренем УСС у боях із рос. армією. Засн. Стрілец. фонду друк. органу УСС «Шляхи» (1915–18). Як комендант УСС у Ковелі (1916–17) сприяв розвитку укр. шкільництва на Волині. 29 жовтня 1918 очолив Укр. військ. ген. комітет. Керував роботою з підготовки і проведення зброй. виступу у Львові 1 листопада 1918, у результаті якого місто і провінція потрапили під контроль укр. ЗС. До 5 листопада командував укр. військом у боях із поляками. Від 9 листопада 1918 — держ. секр. (міністр) військ. справ в уряді ЗУНР, перший командир УГА. Під його керівництвом велася розбудова ЗС та військ.-адм. структур ЗУНР. Від березня 1919 — військ. радник делегації ЗУНР на Париз. мирній конф., де виступав проти польс. агресії та окупації зх.-укр. земель. У часописі «Діло» опублікував ст. «Друга сотня другого куреня», «Похорон стрільця», у «Свободі» (США) — ст. «Фонд Українських Січових Стрільців», у ж. «Шляхи» — нарис «Із сумно-ясних настроїв». Загинув у авіакатастрофі.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
