КОТО́ВИЧ Іван Антонович (1839, с. Чере­вачиці Гродненської губернії, нині Брестської обл., Білорусь — 1911, м. Вільно, нині Вільнюс) — релігійний діяч, фольклорист. Брат Н. Котовича. Закінчив Санкт-Петер­бурзьку духовну академію (1867). Викла­дав у Кобринському духовному училищі (нині Брестської обл., 1861–63). Від 1867 — у Вільно: пра­цював у публічній бібліотеці; від 1869 редагував «Литовские епархиаль­ные ведомости»; водночас від 1868 — священик Пречистенського со­бору. Автор статей «Богогласник, его зна­чение и употребление в народе» («Виленский Вестник», 1866, № 127), «Несколько слов о виленской Кальварии и о посеще­нии ее православными» («Литов­ские епархиальные ведомости», 1875, № 20; 1879, № 23) тощо. Записав поліські українські пісні, зокре­ма у с. Косичі та Черевачиці, що уві­йшли у «Сборник памятников народного творчества в Северо-Западном крае» П. Гільте­бранд­та (Вильна, 1866): «Бодай пану в дворі страшно», «Чом ти, гаю, чорний стоїш», «Повій, повій буй­ний вітре», «Стали думи думати, кого в рекрути брати», «Ой, ти, хмеленьку, буйнеє житце», «Ой, зі­йшли, зі­йшли два місяці», «Іде Ясенько сим понеділком», «У нашого старости чорнії очі», «Жнися, загоне, жнися, на мене не дивися» та ін.