КОТО́ВИЧ Никанор Антонович (26. 08(07. 09). 1845, с. Черева­чиці Гродненської губернії, нині Брестської обл., Білорусь — 14. 04. 1938, с. Крупчиці Поліського воєводства, нині Брестської обл.) — церковний діяч. Брат І. Котовича. Закінчив Литовську духовну семінарію (м. Вільно, нині Вільнюс, 1865). Працював учи­телем у Кобринському і Віленському духовних училищах (1865–71). Був священи­ком у се­лах Гродненської губернії (1871–1936). Ав­тор праць на богословські та історичні теми, видав кілька бро­шур своїх проповід­ей, зокрема «Беседа в день пятидесятилетия уничтожения унии» (1889), «Бесе­да к простому народу» (1901; оби­дві — Вільно). Побудував храм-па­мʼятник пере­моги російських військ під командува­н­ням О. Суворова над польськими пов­станцями (1794), від­­крив народну бібліотеку на кош­ти Ф. Пав­лен­кова (обидві — у с. Крупчиці, 1913). Перший захисник прав українців Поліс­ся. Написав 25 трав­ня 1918 доповід­ну записку міністру народної освіти на за­хист прав жителів Брестсько-Пінсько­го Поліс­ся.